Після того, як не свята «трійця» владців поповнилася пастором О. Турчиновим, когорта урядовців, певно вважаючи, що соціально-економічні та фінансові проблеми в Україні вирішені, взялась за ідеологічні питання. От тільки бачення пропонованих ідеологічних змін у політиків, помисли яких зациклені переважно на «золотому тільцю», виявились специфічними. Голова РНБО Турчинов на другий чи третій день після призначення на посаду запропонував заборонити пропаганду комуністичної ідеології. Пастор явно плутає праведне з грішним. Хто-небудь чув, щоб симоненківці-КПУ-ушники пропагували не те що комуністичну ідеологію загальної рівності, а й помірковані ліві ідеї щодо захисту інтересів найманих працівників, встановлення соціальної справедливості? Та якби КПУ-ушники цим займалися, то їм у бідній, наскрізь скорумпованій країні годилось би висловити подяку. Справа ж в тому, що як і пропаганда, так і реальні стправи симоненківців жодним чином не стосуються пропаганди лівих ідей. Це лише ширма для довірливих. Насправді ж КПУ – це «п’ята колона» імперської Росії, відстійник російського шовінізму. І якщо ця політична сила щось пропагувала, то це стосувалося утвердження «руського мира сталинского зразку». Гріхи в КПУ-ушників набагато більші і страшніші, ніж вважає Турчинов. Більше двох десятиріч ці прямі вороги незалежності тягнули Україну в імперське ярмо, не дозволяючи розвивати економіку і культуру. Симоненківці виявили себе вірними псами найбільш агресивних зажерливих олігархічних сил і разом з ними грабували народ, займаючи теплі місця в ВР і уряді. За все це треба тепер нести відповідальність.

            А от Турчинов цю відповідальність, по суті, хоче з КПУ зняти, приписавши зрадникам звання ідеологічної сили, якого вони не заслуговують. Замість конкретних симоненків, мартинюків, голубів пастор звинувачує комуністичну ідеологію, до якої КПУ-ушники не мають жодного стосунку. Приписувати політичному ганчір’ю пропаганду комуністичних ідей – це ніщо інше, як комплімент нечестивцям, які його не заслуговують. Тим паче, що українському політикуму явно не вистачає проукраїнських лівих сил, які б представляли інтереси найманих працівників, бюджетників. Схоже на те, що олігархам цей вакуум дуже до вподоби і вони б воліли, щоб інтереси пересічних українців ніхто не захищав. Під виглядом боротьби з комунізмом робиться спроба заблокувати появу так необхідних в Україні державницьких лівих сил.

На цю ж тему читайте в статтях: «Зрадники під прикриттям комуністичної ідеології», «КПУ – момент істини», «В ницості КПУ ніхто не перевершить», «КПУ прямує в небуття», «П. Симоненко отримав інструкції Кремля», «Вибір КПУ – між забороною і саморозпуском», «Чого очікувати від КПУ», «Смертельний вирок від/для КПУ», «КПУ хвалить Сталіна за його наказ №227».