Транспорт часто називають локомотивом економіки. І для її пожвавлення після кризи розумні голови вживають заходів, щоб транспортний зв'язок між регіонами і населеними пунктами ставав, по-перше, надійнішим, по-друге, був доступним, зручним і недорогим. Щоб безробітні з депресивних міст і сіл могли знайти роботу і заробіток в інших регіонах. У США навіть розроблені  спеціальні програми, у відповідності з якими з федерального бюджету виділяються кошти на будівництво нових гілок залізниці, закупівлю рухомого складу з тим, щоб «робоча сила» могла без проблем переїзджати туди, де вона потрібніша. Це - звична практика цивілізованих роботодавців-капіталістів, які хочуть і самі жити і заробляти, і дати таку змогу тим, кого наймають.

Та наших горе-реформаторів, які бачать в економіці лише персональну дійну корову для поповнення власних статків, а з математичних дисциплін засвоїли дві арифметичні дії – віднімати в когось і додавати собі, криза спонукала до прямо протилежних дій. Вони вирішили, що коли заводи, ферми, сільгосппідприємства закрилися і не подають ознак життя, то працівникам, які залишились без роботи не слід швендятися по світам. Хай сидять дома і смокчуть… пальці. У всякому разі влада зробила для цього все. Не провела в депресивних районах навіть копійчаних, так званих, ямкових ремонтів. Кошти місцевих автомобілістів пішли на ремонт і прокладку автотрас, які поєднали найголовніше в Україні місто Донецьк з іншими містами, де відбулись матчі Євро-2012.

Але головні складові цього плану припали на залізничний транспорт. Тут уже реформатори перевершили самих себе, наламавши стільки дров, що їх надовго вистачить. Горе-інженери і хвалені кризові менеджери перед закупівлею  японських «Хюндаїв» знали про їх особливості лише в  форматі для фізики шостого класу. Зокрема те,  що вони можуть використовувати як постійний, так і перемінний вид електротоку.  А от те, що потяг зовсім не підходить до вітчизняних колій і занадто дорогий для українців – про це організатори  бізнесу не подумали. Зате додумались повести наступ на роздовбані, але дуже потрібні людям електрички. Як невигідні для бізнесу, бо замість «зелені» в кишені владоможців від їх використання падають одні мідяки. Наступ повівся також на нічні поїзди, які обкрадений народ міг використовувати як спальні місця, економлячи на готельних послугах. Було наказано про такі зручності забути. У Мінінфраструктури- свій інтерес, воно створює таку інфраструктуру, яка робить бідних - біднішими, а багатших – багатшими. Більше того, певна частина народу(особливо сільського), внаслідок тих-таки «реформ» з залізничним і автомобільним транспортом взагалі буде заблоковується в своїх селах і містечках. З них не виїдеш ні автомашиною, бо дороги розбиті, ні залізницею.

Новин з цього фронту боротьби партії влади з власним народом чимало. І одна страшніше іншої. В пікові періоди «проріджені» електрички «тріщать» від оптимально упакованих пасажирів. Вокзали на невеликих залізничних станціях  за непотрібністю перепрофілюються в «забігайлівки», де народу пропонують залити горе безперспективності власних зусиль пивом і горілкою. Тим часом «Хюндай», з яких і почалася залізнична катавасія пролітають, не зупиняючись мимо станцій, зате залюбки зупиняються серед полів і запізнюються в кінцевий пункт призначення на дві-три години, не залишаючи каменю на камені від графіку руху. До того ж, навіть в умовах Євро-2012 на ці поїзди бракує пасажирів, що означає, що після футбольного свята вони «бігатимуть» напівпорожні.

Тоді настане час, по-перше, підрахувати, як фінансові збитки, так і втрати, пов’язані з митарствами людей, позбавлених нормальних послуг. По-друге, провести розслідування причин і наслідків тієї вакханалії, що охопила залізницю та й всю сферу транспорту. А поскільки керівники Мінінфраструктури вже показали, що захищати себе від критики громадськості і ЗМІ вони вміють набагато краще, ніж виконувати доручену справу, то цих одіозних осіб хоча б на час розслідування варто було б відсторонити від посад. Ну, а коли цього не станеться, то сценарій може змінитися. І то - не кращим чином. Бізнесові «ігри» з транспортом , що виконує функції кровоносної системи країни  є вкрай небезпечними. І не лише для тих, кого позбавляють можливостей для пересування. А й для тих, в інтересах кого ніби все це й  робиться. Це той випадок, коли можуть програти всі. Кровоносна система, з якою порівнюють транспорт - річ занадто вразлива. І її благополуччя залежать від доброї волі не лише чиновників і жителів мегаполісів, а й мешканців міст, станцій, сіл, мимо яких, не зупиняючись, проносять поїзди-експреси. Нині вони зупиняються, запізнюючись з технічних причин. Але можливі й зупинки іншого штибу. Терпіння провінційного люду – не безмежне.