Враховуючи, що в нашому недореформованої сільському господарстві все більшої ваги набирають великі екс-територіальні компанії, збираючи земельні банки в сотні тисяч, а то і мільйон га, в той час, як дрібні фермери і власники селянських дворів все в більшій мірі маргіналізуються, торгуючи продуктами з узбіч автошляхів або на стихійних ринках, створення та підтримка сокового повинні стати пріоритетом влади. Але цього не відбувається. Чому?

Соки - знову в зоні уваги

Загалом-то, соки, які останнім часом потрапили в зону суспільної уваги, в Україні давно не новина. У нинішньому році нечисленні кооперативні осередки відзначають 20-річчя появи первістків нової кооперації. Перші соки з'явилися майже відразу ж після розпаювання земель і майна колгоспів і радгоспів. Тоді, до речі, були особливо сприятливі умови для кооперування. Оскільки земельні паї ще не були захоплені латифундистами, та й нажите селянами спільне майно у вигляді сільгосптехніки, тваринницьких ферм було цілісіньке, що не растаскан, що не присвоєно ділками і махінаторами. Матеріальна база для створення потужних кооперативів, обслуговування сільських господарів була готова. Але у реформаторів були інші наміри. Лише небагатьом ентузіастам вдалося вирвати з жадібних рук збагачуються пару-трійку сільгоспмашин для того, щоб, створивши соки, надавати селянам послуги хоча б по оранці городів, перевезення вантажів. Але без підтримки держави тільки невелика частина таких кооперативів дожила до більш сприятливих часів.

Пожвавлення інтересу до соків почалося з молочної галузі. І обумовлювалося крайньою необхідністю. Молокопереробні підприємства через падіння поголів'я корів зіткнулися з проблемою дефіциту сировини для переробки, особливо високоякісного. Обсягів молока, виробленого великими сільгосппідприємствами, не вистачало, а його якість в особистих господарствах, де практикувалися примітивні технології, включаючи ручну доїння, була низькою. Молочні компанії, в основному з іноземним капіталом, зіткнувшись з байдужістю до вирішення проблеми, самі почали створювати і фінансувати соки, втягуючи в процес їх облаштування та забезпечення місцева влада. Одна з таких компаній разом з благодійниками за кілька останніх років вклала в створення сокового близько 5 млн. грн., Що дозволило створити в її сировинній зоні кілька десятків обслуговуючих кооперативів і накопичити досвід, який став використовуватися не тільки в молочній галузі.

В окремих регіонах соки стають істотними складовими аграрної економіки. Справа дійшла до створення районних і навіть обласних кооперативних об'єднань. У Старожінецком районі Чернівецької області об'єднання зусиль і ресурсів декількох соків в районну структуру дозволило на основі залучення власних коштів, а також дотацій з обласного та районного бюджетів створити кооперативне молочноперерабативающее підприємство «Молочний край», налагодити торгівлю готовим продуктом і на цій основі істотно підвищити доходи сімейних ферм.

У Дніпропетровській області пішли ще далі. Тут за допомогою зусиль переробників молока, місцевої влади, ініціативи власників особистих селянських господарств для розвитку кооперативних почав створили навчальну кооперативну ферму. У зразковому господарстві на півсотні високопорідних корів з власною кормовою базою кооператори не тільки самі виробляють високоякісне молоко, але й навчають представників сімейних ферм сучасним методам роботи, передовим технологіям. Мета такого навчання цілком конкретна. Зараз на одне селянське господарство в середньому по області припадає десь 1,7 корови. А для того, щоб домашня ферма стала конкурентної і забезпечувала добробут селян, вона повинна бути оснащена сучасним обладнанням і містити не менше 5-10 корів. Без послуг соковий завод такі великі господарства селяни не ризикували. Тепер, маючи таку підмогу нарощують поголів'я

У Бердичівському районі Житомирської області пішли на створення багатофункціональних соків, які надавали б послуги господарям селянських дворів в усіх напрямках, від заготівлі кормів для тварин, їх санітарно-ветеринарного обслуговування, реалізації вирощеної продукції до виконання замовлень селян з проведення сільгоспробіт силами кооперативної МТС. Для оперативного технічного оснащення кооперативних структур вирішено застосувати лізингову схему використання техніки та обладнання. В умовах, коли в сільських господарів є в наявності земельні ділянки, але нема чим їх обробляти така форма кооперування дає великий ефект.

2. У режимі гальмування

Те, що відбувається в «кооперативних» регіонах підтверджує ефективність об'єднання селян. Ось тільки таких сіл, де з появою сокового зросла кількість сімейних ферм, з'явилися нові робочі місця, мало. Ось статистика останніх років. У 2009 р. працювало 496 соків, в 2010 - 645, у 2011 - 442, у 2012 - 567. А нині, повідомив «ДТ» президент Асоціації сільських обслуговуючих кооперативів Іван Томич, більше 600. У середньому, за чотири десятки на область, а такої кількості для обслуговування господарів одного району замало буде.

Експерти проекту USAID «Агроінвест» характеризують ці показники як «сумну статистику» і мають для такої оцінки всі підстави. Оскільки об'єдналися в соки всього кілька десятків тисяч осіб з наявних у країні 4,5 млн. особистих селянських господарств, тобто-всього 0,3%. До того ж, поступального руху не проглядається. У справі, для успіху якого потрібна масовість, відбувається топтання на місці.

А плани намічалися грандіозні. Розвиток кооперативного руху потрапило в число невідкладних завдань, визначених Президентом України. Після громадських слухань було прийнято програму розвитку сокового на кілька років. Нею, зокрема, передбачається щорічно створювати 700-800 кооперативів з тим, щоб через кілька років їх число досягло 5,5-6 тис. Але очікуваного прориву на кооперативному фронті не спостерігається. Справа гальмується як і раніше - невирішеністю проблем зростання нових структур, особливо в питаннях фінансування та законодавства.

Досвід молочних компаній, що зуміли створити в заготівельних зонах мережі з соків, свідчить, що для їх ефективної роботи необхідна постійна організаційна та фінансова підтримка. Тільки для стартового оснащення кожного соку, окрім виділення приміщень, земельних ділянок (це, як правило, беруть на себе місцеві влади) мінімально необхідним обладнанням потрібно не менше 200 тис. грн. Оскільки потреба в соках різного профілю обчислюється багатьма тисячами, потрібні великі кошти, яких у мізерних місцевих бюджетах (на які центр зіпхнув непідйомну для них завдання), не є.

За словами Івана Томича, серйозна спроба вирішення загальнодержавного питання була зроблена в 2009 р., коли уряд для реалізації програми розвитку сокового до 2015 р. виділив 90 млн. грн. Але вже в 2011 р. фінансування програми було припинено. У 2012 р. з держбюджету для соків було виділено всього 5 млн. грн., З яких використано менше половини. Так що тягар фінансування соків, без яких важко уявити економічне і, тим більше, соціальне благополуччя селян, як і раніше лежить на мізерних місцевих бюджетах і ... самих кооперирующихся. Ну, і, на спонсорах, якщо такі знаходяться.

3. Гладко було на папері ...

Тим часом, профільне міністерство так перейнялася проблемою становлення соків, що керівник Мінагрополітики та продовольства Микола Присяжнюк в розвиток теми проявляє одну ініціативу за іншою. Те здивує керівників молочно-переробних підприємств «взаємоприйнятних», «дуже для них вигідним» пропозицією скинутися і профінансувати соки на 1,5 млрд. грн., То з комсомольським ентузіазмом рапортує громадськості про діяльність відомства, яке, «виконуючи завдання Президента про розвиток кооперативного руху », оперативно вирішує питання, пов'язані зі створенням і розвитком кооперативних структур. Мова веде зовсім не про фінансування соків, розширення пільг сімейним фермам, які мають намір вести переоснащення та модернізацію або про направлення досвідчених фахівців міністерства для вирішення питань на місцях. У відомства інші підходи. 9895 студентів-випускників з 18 аграрних вузів (які водночасье перетворилися на науково-інформаційні центри), вирішено закріпити за сільськими територіями. Вони-то, якщо вірити міністрові «понесуть знання та актуальну інформацію» про перевагу кооперативних почав в маси, все організують і вирішать ... Дешево для відомства, не обтяжливо для студентів, яким в будь-якому випадку, треба їхати в село - якщо не на практику, так на відпочинок. Ось тільки вирішенню вельми заплутаних питань, пов'язаних з діяльністю соків, це навряд чи допоможе. Таке спрощено-поверхове ставлення до справи призводить до прорахунків у всіх напрямках - від розподілу фінансів для підтримки великих і дрібних сільгоспвиробників (першим - все більше, іншим - все менше), до істотних витрат у підготовці тих же поправок до закону про сільгоспкооперацію і супроводу законопроекту у ВР.

Ухвалений більше десяти років тому закон «Про сільськогосподарську кооперацію» вследствии загального характеру і відстороненості від реальних обставин не сприяв залученню селян до процесу кооперування, а скоріше, відштовхував їх від нього. Оскільки законодавець прирівняв соки до комерційних структур і селяни, які ризикнули об'єднати зусилля та ресурси, по суті, потрапляли під подвійне оподаткування - як фізичні особи і як кооператори. І, ясна річ, не прагнули оплачувати за перебування в соках таку дорогу ціну. Кооперативний рух, оживити після розпаювання землі та майна колгоспів і радгоспів, зійшло на маргінес, де перебуває понині.

У січні ц.р. ВР ухвалила давно очікуваний законопроект, яким, за пропозицією уряду, були внесені зміни до «кооперативний» закон. Здавалося б: нарешті були вирішені ключові питання, над якими не один рік билися прихильники кооперації. Новий Закон переводить соки в статус неприбуткових організацій, що передбачає зниження податкового навантаження. Тепер, згідно закону, при реєстрації соку його засновники отримують посвідчення про те, що їх установа займається не комерцією, а наданням послуг, і отже, звільняється від податків. Але, стверджують кооператори, податки і раніше доводиться платити. Оскільки ні урядовці, ні законодавці не потурбувалися про те, щоб привести всі нормативні акти у відповідність з прийнятим законом. Зміни, внесені до кооперативний закон, не знайшли відображення в Податковому, Господарському і Цивільному кодексах, ні в нормативних актах ряду відомств. Кооперативна діяльність соків, звертають увагу експерти, ускладнена тим, що до цих пір у відомствах не розроблений ряд нормативних актів, за допомогою яких кооперативи могли б вписатися в систему господарських відносин. Для соків, які мають свою специфіку, досі не розроблено методологію бухгалтерського обліку, ряд інших нормативних актів.

Відсутність скоординованих ефективних дій на підтримку кооперативних почав нічим не заміниш. Ні голослівними, не забезпеченими ні фінансової, ні організаційної підтримкою закликами, ні імітацією бурхливої ​​діяльності, на яку наші чиновники великі майстри ...