Від невиразних натяків і недомовок (вони простежуються в численних біг-бордах з малозрозумілими гаслами «Референдум -  влада народу», «Народовладдя не лише на виборах, а завжди»), Медведчук перейшов до більш відвертих закликів. Один з ключових творців кучмівського олігархату, засновник одіозної провладної СДПУ(о), запроваджувач цензурних новацій у вигляді сумнозвісних «темників», Медведчук з якогось дива заклопотався долею народовладдя в Україні. Більше того, оголосив, що має намір проявити ініціативу щодо проведення одного з тих референдумів, який він демонізує в біг-бордах.

Тим часом, навіть побіжний погляд на пропозиції стосовно референдуму (навіть з визначенням, як він має відбуватися, хто братиме в ньому участь і які будуть юридичні наслідки) переконує, що від реалізації задумів Медведчука, як народу, так і державі  стане лише гірше, ніж було. Експерти, реагуючи на повідомлення про «ініціативу» політика, якого саме життя викинуло із владної еліти справедливо відзначають, що зовні красивий задум насправді має на меті «розвал державний інституцій». Що ж змусило людину, споконвіку націлену на диктатуру видавати себе мало не за послідовники батька Махна. Насправді Медведчук до анархічних ідей не має жодного стосунку – це лише прикриття справжніх намірів. Його кумиром залишається Путін. І лише Путін. А недолугі фантазії на тему анархізму знадобились для того, щоб в черговий раз знайти легковірів,  посіяти в Україні хаос, створити на її теренах дике політичне поле, яке можуть без особливих проблем зайняти спритні до таких справ північні сусіди, Невідповідність між анархізмом і диктатурою, прихильником якої позиціонував і позиціонує Медведчук занадто очевидна, щоб його хитромудрі віртуальні комбінації  серйозні люди сприйняли всерйоз. Схоже, що бувший лідер бувшої СДПУ(о) під старість перебільшує значення свого кумівства з Путіним і Медведєвим. Як кажуть в Одесі, може в Росії Медведчук і був би великим перцем, а в нас він …. самі бачите хто.