У стосунках з Україною Росія останнім часом настільки сильно і необережно закручує гайки, що може зірвати різьбу. І замість слухняності нарватись на жорстку реакцію, яку давно заслуговує. Існує думка, що спромога на відповідь, яка б зупинила нахабство сусідів, в української влади не має. Дійсно, вплинути на дії надутого нафтогазовими м’язами монстра симетричним способом досить важко, а то й не можливо. І якраз асиметрична відповідь на наскоки «братів слов’ян» може бути набагато ефективнішою. Якби українська влада, реагуючи на газовий шантаж, на знущальні акції з солодощами, сиром та іншими українськими товарами, відповідала вжиттям жорстких заходів, не в сфері економіки, а щодо охорони національного інформаційного та культурного простору, поставила б заслін гуманітарний, мовній експансії сусідів, то від такого демаршу путінська Росія стала б набагато б обережнішою і поміркованішою в сфері економічних стосунків.

За право русіфіковувати українців, просувати імперію впритул до ЄС Путін іде на величезні економічні розходи. І тепер він на них не йде у стосунках з Януковичем з єдиної причини – право русифікації України йому надають безплатно. Більше того, регіонали, не кажучи вже про КПУшників,  ще й допомагають збирачам землі російської затуманювати мізки українців. Тож у питанні про готовність Януковича дати належну відповідь Путіну відповідь негативна. Навіть при тому, що він, особливо після харківських угод, ніби то виявляє спротив намаганням втягнути Україну в МС. В нав’язаному Путіним економічному протистоянні  Янукович-Президент проявляє себе досить міцним горішком. Але зважаючи на розстановку сил в регіоні ці зусилля спроможні хіба дещо пригальмувати експансію Росії. Для її припинення потрібна асиметрична відповідь на економічну експансію, тобто, перенесення боротьби в гуманітарну сферу. Але якраз така переорієнтація навряд чи можлива. Янукович, хоча і проявляє здатність садити в тюрми своїх однопартійців, які, на його думку, зарвалися, але при цьому не демонструє наміру «наступати на горло власній пісні», перетворитися з радителя за збагачення «Сім’ї», збереження совковості Донбасу, як прикладу для всієї країни в захисника загальноукраїнськиї інтересів. Піднятися до гуманітарних вершин, зайнятись доформуванням нації Янукович не в змозі Національних цінностей, які він ніц не розуміє, для нього просто не існує. Тому справді ефективної асиметричної відповіді на дії сусідів від нього ждати не слід. Крім того, майбутнє Росії, яку формує Путін, вистачить одного царя. Вакансії є лише на посади сатрапів. Щастить збирачам російських земель з українськими президентами. Жоден з них не знайшов таких засобів впливу, щоб змусити північного сусіда не на словах, а на ділі поважати себе і свій окремішній від Росії народ. На схожі теми читайте в статтях: «Напередодні 1025-річчя хрещення київської Русі столицю зачищають від ознак бідності», «Чи приросте Росія Україною» ,«Польська картіа розігрується на користь Росії», «Росії вистачить одного царя», «Вибір Українців – розчинитися в «русаком мире» чи «бути собою», «Як з Путіна ліплять світового лідера» «Воз’єднання як краплена карта політичного шахрайства»