Загальновідома формула висловлена одним із вчених. Росія, стверджував він в пору процвітання імперії, приростатиме Сибіром. Так і сталося. Чим би була Росія в рамках Московщини без золота, алмазів, нафтогазових багатств Сибіру, Далекого Сходу і Півночі?. До речі в освоєнні цих країн, створенні інфраструктури приймали участь всі регіони імперії і не лише великороси, а й жителі національних територій, з яких з часом створилися самостійні держави. Спільно нажитим багатством Росія «поділилася» з інородцями так, що ті мали б надовго запам’ятати «милість» як царських сатрапів так і радянських товаришів. В 19 та першій половині 20 сторіч Україна була головним постачальником імперії ( у вигляді царської Росії та СРСР) вугілля, нафти, газу, сталі. Поки Росія приростала Уралом і Сибіром з України вичерпали майже всі запаси нафти і газу. Мабуть у вигляді компенсації за це тепер Україна платить Росії за газ і нафта набагато вищу ціну ніж будь-яка інша країна.

Та цього наші північній сусідці замало. В українців під виглядом розвитку братерських стосунків крадуть останнє, що в них залишилось – історію і культуру. Коли за Петра Першого і Катериною Другою було покінчено з козацькою вольністю, а московіти присвоїли ім’я  Руси-України, то при Путіні розгорнувся безпрецендентий наступ на українськ умову і культуру. З одного боку путінська Росія здійснює тиск-експансію на нашу економіку (дивна справа – з Росії поступають мізерні інвестиції в Україну, але де-факто власність російських олігархів росте як на дріжджах). Цй парадокс – наслідок застосування злодійської стратегії і тактики. Під маркою дружби братніх народів нам нав’язують чужі цінності, змушуючи відмовитись від своїх. Про які «братні стосунки» може йти мова, коли Путіну вже власна сім’я заважає, бо він ночей не спить, щоб придумати якусь підлу оборудку для України. Використавши обставини, добитися підписання таких газових угод, за яких з України можна викачувати скільки завгодно коштів. Від цього терплять не так урядовці, як народні маси, яких Путін не соромиться називати братнім народом.

Посол Росії М. Зурабов, коментуючи підготовку до 1025 хрещення Київської Русі, головне святкування готується провести в Москві (де в 1025 році можна було охрестити хіба ведмедів) без дипломатичних викрутасів визнав, що розвиток двосторонніх відносин і поглиблення співробітництва з Україною сприяє відродженню Росії». Отже, Росія яа приросла Сибіром тепер має приростати ще й Україною. Бо якщо цього не станеться , то говорити про Росію як про тисячолітню державу, лише істориків смішити. А в разі поглинення України все в Росії буде – та ж тисячолітня історія, вихід на кордони із східноєвропейськими країнами. Тоді росіянам спідручніше буде нагадати руминам, словакам, полякам і всім іншим про те, що входили в країни «соціалістичної співдружності».

Самосітйна Україна заважає імперській Росії. І остання піде на все, щоб підім’яти сусідів під себе. Хто сподівається на те, що Росія готова для взаємовигідного співробітництва з Україною той дурень. З кожного двостороннього договору, меморандуму випирає позиція Росія – коли  йдеться про економічне співробітництво – жодної конкретики. Зате їїх не  бракує в царині гуманітарних зв’язків. Тут Росія готова співробітничати всерйоз – до повного знищення української мови, культури, долучення до зденаціоналізованої маси, яка користується чужою мовою, культурою, звичаями. Зусиллями нинішньої влади (де Табачник з компанією, як і Путін ночей не сплять) цей процес відбувається ще до поглинення України Росією. Відбувається, так би мовити попередня робота, без якої процес може захлинутись. Тим паче, що цьому активно допомагає жадібність «Газпрому» і його головного акціонера. Які умудряються, з одного боку, бурмотіти (вустами зурабових, симоненків, мартинюків та інших шуфричів) про братерську дружбу народів, а з другого – знімати з нужденних «братів» останню свитину. Гарні уроки дають українцям північні сусіди, гріх би було не второпати, про що йдеться, скільки лиха зазнали люди від «братів», які з’являютсья на горизонті з красивими гаслами і підлими справами. На цю ж тему читайте в статтях «На референдумі переможців не буде», «Возз’єднані в Інтері»