Проблему перемоги на виборах водночас з підвищенням рейтингу до рекордного в Україні показника П. Порошенко, на відміну віл донбасівських справ, вирішив не просто, а дуже просто. Для цього команді Порошенка виявилося достатнім доточити реальний рейтинг свого претендента на булаву рейтингами інших кандидатів. В умовах російської агресії на Донбасі, відсутності легітимного глави держави і недовір*я до дій в. о. президента Турчинова гасло завершити президентські вибори вже в першому турі, проголосувавши за П. Порошенка, виявилося безпомилково ефективним. На хвилі патріотизму, бажанні захистити країну від агресора рейтинг політика, який говорив правильні слова і давав такі ж обіцянки, досяг рекордного показника.

            Але не надовго. Вже після інавгураційного балу, в ході якого Порошенко сповна проявив свої пріоритети відносно осіб українського політикуму, багато з тих, хто відмовився від своїх політичних симпатиків і проголосував за Порошенка задля наближення його тріумфу на два чи три тижні, кусав губи. І подальші події засвідчили, що для досади і розчарування були підстави.

            З ким радився Порошенко, з ким звіряв позиції, висуваючи «мирний план», можна лише гадати. Але ясно одне. План одностороннього припинення вогню і наступних переговорів дивним чином сформованої делегації (до сьогодні лунають суперечки, кого могли представляти такі збанкрутілі політики, як Медведчук, Шуфрич, Кучма) з сепаратистами, як і продовження перемир*я, схвалили Росія, США, ЄС, але не сприйняли більшість учасників АТО, особливо з числа сформованих з патріотів-добровольців підрозділів. Час покаже, хто правий. Але те, що новий Президент, приймаючи відповідальне рішення, від якого залежало не лише благополуччя, а й життя багатьох українців, якщо й проводив консультації в Україні, то хіба що зі своїм оточенням, натомість занадто вже старався підлаштуватись до побажань Заходу і навіть представників агресора.

            Така ситуація не могла не вплинути на рейтинг Порошенка. Про це не говорять лише тому, що на таке опитування в загальноукраїнському масштабі, певно, накладено «табу». Привід для оптимізму дає рішуче-патріотичний настрой більшості українців, які змусять з собою рахуватися. Будь кого. В т. ч. Порошенка.  На цю ж тему читайте в статтях «Круки над Донбасом», «Хто і для чого найняв В. Медведчука», «Лідер Третьої республіки – аналітик чи клоун», На цю ж тему читайте «Воюють в Україні не чеченці, а кадировці, не кубанці, а ткачовці», «Царьова в фюрери не беруть», «Порошенко зустрівся з привидами», «Або Путін в Києві, або майданів ці у Москві», «Чине повторить Донбас долі Криму», « В Україні воюють не чеченці, а кадировці»