Події в Одесі, де вслід за Марковим злетіла з посад мер і губернатор, в Запоріжжі, де затримали кримінального авторитета, який  скомпрометував все міське і обласне начальство, в Криму, де перебуваючи в ейфорії жителі оговтуються, залишившись без пляжів і земліі пред’являють рахунок регіоналам – все це свідчить, що регіонали стрімко втрачають вплив на південь країни. Після Врадіївки, численних «подвигів» мажорів південний край оговтується, люди вже критичним взором роздивляються, що ж відбувається, чому все так погано. І бачать те, що й раніше мали б бачити. Ключові пости у владі зайняли або донецькі, або місцеві «відморозки». Така ціна за те, зо російську мову влада зробила регіональною жителям півдня видається надмірною.  Тим більше, що далеко не всі жителі південних регіонів прагнули такої радикальної зміни мовної ситуації.

Процеси розчарування  підштовхнуло й те, що регіонали через персональний егоцентризм проявили непослідовність в ставленні до «руского міра». Серія політичних, газових, митних скандалів підтвердила, що спільної пісні в очільників Кремля і донецьких не виходить. До того ж, Москва не зможе простити, що її гроші, вкладені в вирощення маркових, колесніченків плачуть дрібними сльозами. А кошти, виделені на створення південнї п’ятої колони були колосальними, більшість з яких хапнули хитріші і підприємливіші одесити. Побивши горшки з регіоналами путінці поспішно шукають інших запроданців, не гидуючі залишками  СДПУ (о) під виглядом українського вибору В. Медведчук та в кінець деградовану КПУ імені Симоненко.

Жалюгідні за кількістю учасників «руского маршу», які зібрали в Севастополіі Миколаєві невеличкі зграї  (в інших містах і цього не вийшло) підтвердили, що дбайливо налагоджені українофобські споруди виявились не такими потужними і всеохоплюючими як на те сподівалися їх архітектори.