Бездарні скульптури –покручі, які ганьблять час і людей, що в ньому живуть, заполонюють Київ та інші міста

            Пісень Поплавського деградованим владцям-обивателям вже замало. Вони прагнуть для утвердження своєї присутності в просторі і часі ще й знаків монументальної пропаганди. Звісно, в міру свого розвитку і розуміння. В радянську епоху організатори культурно-мистецького процесу ініційовували облаштування в парках і на пляжах – дівчат з веслами та мускулистих чоловіків з молотами  тілістих тіток із снопами. А міста і села густо засівали кам*яними і металевими зображеннями Леніна та його соратників. А тепер, коли поволі, але неухильно ці боввани зникають з площ, звільнюючі місця для справжніх героїв, щоб затримати неминучій процес змін, «вчорашні», які силяться залишитися в майбутньому, намагаються гальмувати процес змін. Ностальгуючим за СРСР і російським батогом чиновникам сумно і скучно. Бо ні вони, ні багато хто з тих, хто вважає себе скульпторами, поки не спроможні осягнути час, в якому живуть, тим паче, осмислити його.

            Тож, виплодами такої співдружності стають так би мовити, перехідні герої – неоковирні конструкції, які, нічого не даючи ні душі, не серцю, викликають хіба роздратування людей. Встановлену на Русанівці бабулю з «кравчучкою» недавно пошкодили. Кажуть, що вандалів роздратували художня і історична неправда цього надуманого образу. Бо бідою 90-х було не те, що бабці-пенсіонерки взяли до рук «кравчучки». До цього інструменту виживання змушені були взятися сотні тисяч молодих інженерів, вчителів, економістів. І хвороба суспільства на «кравчучки» надовго затягнулася  і хтозна, коли зникне. Сентиментальна окультурена брехня не може викликати приємних почуттів. Як і інші «скульптури» подібного роду, якими забруднюється-принижується Київ та інші міста. Ніби розуміючи неспроможність, нині замість людей зображуються тварини – жаби, свині, собаки… Яка влада, таки й герої. Бандюків і рейдерів ще можна відзначати державними нагородами, але зводити їх на п*єдестал надаремно – довго не простоять. На цю ж тему читайте в статтях»Як убивали українську пісню», «Перший не куплений», «Україна потребує героїв»