Факти останього часу (в тому числі і ряд викладених на сайті КООПЕРАТОР) свідчать, що примарність своїх реформаторських зусиль міністр МВС А. Аваков компенсує створенням когорти «голосів», які, фільтруючи інформацію, видають «на гора» ту її частину, яка вигідна патрону, сприяє звеличенню міністра і приниженням його суперників. Досвідчені, добре підібрані радники Авакова А. Геращенко та З. Шкіряк досить професійно і тонко роблять свою справу. Одного з них Аваков навіть намагався рекомендувати на підвищення, запевняючи, що з пана Антона міг би вийти неабиякий міністр інформації. Президент П. Порошенко ідею підхопив, але міністром інформації призначив свого «голоса» - Стеця. Сам же Геращенко, схоже, оцінив як високу оцінку шефа,так і сприяння тому, щоб пробитися в парламент. І тепер звання народного депутата не заважає Геращенку продовжувати роботу в якості радника міністра МВС. В З. Шкіряка здобутки скромніші, але він на посту радника міністра став набагато помітнішим і впливовішим, ніж в ролі самостійного політика.

            Отже, в формуванні своїх «голосів» Аваков випередив всіх високо посадовців. І це не лише допомогло йому залишитись на посаді, а й створило перспективи на майбутнє. Цей успіх не пройшов непоміченим. А. Яценюк всерйоз зайнявся посиленням своєї спічрайтерської команди. А президент П. Порошенко, не задовольняючись діяльністю АП під орудою Ложкіна, в блискавичному темпі почав створювати міністерство інформаційної політики на чолі з близькою людиною Стецем. Але якщо інформаційні потуги А. Авакова пройшли для українського загалу майже не поміченими, то новації Президента суспільство, і особливо журналістська спільнота, зустріли «в штики». Але  якщо ця обставина й вплине на ситуацію в Україні, то лише в тому плані, що посприяє збуренню громадської думки. Але нове міністерство уже не ліквідують, хоча Стець так і не стане повноцінним міністром. Через скромні фінансові ресурси буде змушений обходитись невеликим апаратом.

            Але жодна з цих новацій – ні аваківська, ні президентська, не піде на користь українській журналістиці, яка останнім часом демонструє занепад і згасання. Останні події з «Голосами» свідчать лише про  те, що після об’єднавчих процесів йдуть руйнівні. Руйнується не лише політика і економіка, а й журналістика. Що ж до новоствореного міністерства, то в такому вигляді і з такими кадрами воно навряд чи стане інструментом консолідації. Тож потреба в «голосах» а-ля Аваков для авантюрно налаштованих міністрів лише зростатиме. Коли раніше політики пхали в ВР партнерів по бізнесу, родичів, обслугу, то тепер найбільш просунуті резервують місця і для своїх «голосів».

            На цю ж тему читайте в статтях: «Каїн, а де Авель?», «З бариг – у патріоти», «Від штучної позиції – до справжньої», «Аваков – український Наполеон?», «Незамінність» Авакова…», «Аваков «фейсбушний» і справжній».