Американський журнал «Форбс», визначаючи найвпливовіших людей світу на першому місці рейтингу розмістив В. Путіна. Критерії такої оцінки( російський Президент випередив Обаму, лідера Китаю, де показники промвиробництва і ВВП стабільно високі, канцлера Німмечини і Папу Римського) досить сумнівні. В заслуги Путіна віднесено зміцнення його особистої влади в Росії( якою ціною не вказано) та здобутки в ході сирійського конфлікту. Далась взнаки і історія з Сноуденом. Як би в тридцятих-сорокових роках минулого сторіччя було використано схожий підхід, т о Сталін і Гітлер зайняли б перші рядки рейтингу, а великі політики Рузвельт, Черчіль опинилися б в хвості. Показово, що «Форбс» відзначив ще одного діяча Росії Ігоря Сечєнова. Глава «Роснефті» і людина, наближена до Путіна з часів спільної роботи в КДБ зайняв 60 рядок рейтингу. Схоже, оцінювачі знають кадебістів, як їх можливості так і активність. От тільки  між цими якостями і цивілізованою впливовістю насправді велика різниця.

Втім, в цьому журналі і раніше допускалася чимало дивних речей. Так, волею цього видання Рінат Ахметов потрапив у рейтинг «найбагатших євреїв світу». Хоча відомо, що насправді він татарин. Коли з якогось дива знаменитого татарина представляють євреєм, то за цією логікою діячу, який веде країну в прірву можна присвоїти звання найвпливовішого. За такого підходу до оцінювання нормальні політики демократичного спрямування завжди поступатимуться диктаторам ступенем впливовості . Бо перші обираються в демократичний спосіб і в сторго визначений час сходять з політичної арекни, в той час як диктатори приходять до влади назавжди . На цю ж тему читайте в статтях «Не стане держави не буде проблем», «Заручники Митного союзу» «Компенсація за асоціацію», «Синдором БІрюльова», «Дуля від Путіна», «Заручники митного союзу», «Путінська арифметика», «Покірність ягнят», «Чи приросте Росія Україною», «Росії вистачить одного царя», «Як з Путіна ліплять світового лідера», «Возз’єднання як краплена карта політичного шахрайства»