Задум В. Путіна розв’язати громадянську війну в Україні, де б гинули українці, а російські вояки в ролі псевдо миротворців керували процесом і повертались додому не в цинкових гробах, а в повному здравії, провалюється. Перемогу здобуто хіба що в Криму, але вона дуже схожа на Пірову перемогу. Другої такої Росія просто не витримає. А от на Сході і Півдні України нічого схожого на фашистський бліцкриг 1938 року в Судетах не вийшло. «Фронт» Добкіна і Кернеса, після того, як головними «фронтовиками» зайнялося СБУ, посадивши стратегів «російського світу» під домашній арешт, одразу здувся. І замість багатьох тисяч протестувальників виходити на найбільшу площу Європи стало по кілька сотень. А Добкін і Кернес в очікуванні суду клянуться в непричетності до сепаратизму.

            Складніша ситуація на Донбасі. Там в екстремістів більша підтримка з боку терміново переселених бойовиків з регіонів Росії, місцевих правоохоронців. Справа дійшла до того, що під час вуличних протестів вбивали і калічили місцевих патріотів. І лише після вжитих заходів щодо бездіяльності правоохоронців ситуація почала виправлятися. Взято під стражу кілька десятків організаторів.

            Під час проведення оперативних заходів виявилося, що режим Януковича «потурбувався», щоб створити владі Росії сприятливий грунт для провокації бунтів, убивств активістів, зокрема, було видано тисячі українських паспортів бойовикам з Росії, в завдання яких входило розпалювання ненависті, безпосередня участь в бунтах проти нової української влади.

            Між організаторами бунтів на Сході і Півдні країни і окупантами Криму – прямий зв*язок. Вони «працюють» в дві руки – одні напряму захоплюють чужу територію грубою військовою силою. Інші створюють умови для окупації, розпалюючи громадянську війну. А «мирити» українців запрошують В. Путіна, який, власне, організував і керує всім процесом.

            Перелякані Майданом регіонали і КПУ-ушники в ВР поволі оговтуються і, чого одразу після обрушення режиму Януковича не траплялося, почали де-факто підтримувати як російських окупантів в Криму, так і бунтівників-екстремістів на Донбасі. Зокрема, ПР вимагає для російської мови статусу державної. Цього, зазначимо, навіть Янукович не насмілився зробити. А його послідовники, як бачимо, за підтримки окупантів Криму і сконцентрованих на північних кордонах України російських війск, наполягають на прийнятті закону, яким українська мова буде повністю знищена, як зроблено це в Росії, де закрито останні кілька шкіл з українською мовою навчання. А українська меншина – єдина в Росії, яка не визнається, тож не має представництва навіть в куцій культурній автономії. От реалії, на які ґрунтується дружба двох братніх народів по путінськи. Тепер ВВП, навівши «новий порядок» в Росії, взявся за Україну. І на цей раз, схоже, маніяк спробує довести свої задуми до кінця.