Трьох відбірних матчів на першість світу стало достатньо, щоб зрозуміти – національна команда в Україні була. І, як показала нічия з Англією вона була досить перспективною. Але після нічиєї з Молдовою і програшу з Чорногорією її не стало. Далась взнаки не якась випадковість. Це результат ефективних зусиль, спрямованих на знищення національної збірної.

Жартівливо-іронічне питання – чи буде життя після Євро-2012?  - менше, ніж через півроку набуло зловіщого змісту. Поскільки в національної футбольної збірної, яка всупереч олігархізації вітчизняного футболу, засилля легіонерів засвідчила свою спроможність, життя, по суті, закінчилось. Точніше було перервано на злеті. Навіть скромні успіхи збірної муляли очі. Футбол, дійсно, більше ніж гра. На цьому феномені стають на ноги, усвідомлюють себе чимало націй і країн. В Їх числі Бразилія, Португалія. Мала шанси і Україна. Яка ще в складі СРСР мала свій футбольний почерк. Але ці національні особливості були заглушені в дикому лісі футбольних забав олігархів. Одні мають «Шахтар» з компанією бразильців, інші, як «Металіст» використовують стягнутих з Африки і Азії легіонерів….А тут ще й міжусобні битви олігархів. Загнані після євро 2012 в  глухий кут Суркіси, здавши свої позиції донецьким, заходились лагодити покалічене «Динамо». За рахунок національної збірної. Вони запропонували таку пропозицію, від якої «принциповий» і « патріотично налаштований» Блохін не міг відмовитись. І всесильні донецькі не завадили цій авантюрі. Підтвердивши в черговий раз, що футбольна збірна владі і олігархам не потрібна. Більше того, вона їм заважає плести густу сітку денаціоналізації, позбавляти українців відчуття приналежності до одного народу. Прославляти таку країну як Україна денаціоналізовані олігархи не мають жодного бажання. Національна команда спроможна об’єднати всі регіони, породити почуття приналежності до одної нації.

Чому перевагу в українських клубах надають легіонерам? Бо з ними легше мати справу. Вони передбачувані і слухняні. До того ж, в них, як і в їх господарів-товстосумів, один інтерес. Аби гроші. Олігархам для повного футбольного щастя ще б вітчизняних фанів замінити на чужоземних найманців, щоб не псували благополучної картини різного роду кричалками та банерами. Поки що обмежуються купівлею легіонерів, черга до фанів не надішла.  До щему шкода цих хлопців, які на своє нещастя фанатично люблять футбол. Як їм важко терпіти раз за разом крах сподівань і надій. На жаль на їх емоції ніхто не зважає. Але саме вони найближче підійшли до розуміння того, хто і в який спосіб знущається з українського футболу. І вимагають відповіді. Поскільки розуміють, що з українським футболом діється. Шляхи патріотизму несповідимі. Часом до нього ведуть і футбольні пристрасті. На цю ж тему читайте «Після Євро 2012: лідери з мордобою», «Ні хліба ні видовищ», « Євро 2012 в мафіозній упаковці».