Це  ж треба було два роки поспіль годувати рідіючі ряди слухачів Першого національного суцільним потоком російської попси, перетворити канал на заповідник низькопробного шансону . Щоб після всього цього розродитися марафоном замовчуваної української пісні. Розродитися, і очікувати компліментів  з боку глядачів. І  такі похвали, хоч і зрідка, але пролунали. Мовляв, добре, що згадали про українську пісню. Дехто, навіть розмірковував, звідки такий дивний вітер повіяв: чи то очільники каналу отямились і зробили крок на зустріч, чи хтось «зверху» вказав, що не можна так довго випробовувати терпіння  аборигенів.  Але все набагато простіше. Нічого на цьому каналі не змінилось і не зміниться за нинішнього керівництва. Тут і надалі вважатимуть , що виступи модерних сучасних українських виконавців  - не формат і, отже, робити їм на каналі нічого. Українська пісня стає форматною тоді коли лунає в виконанні тіток в цвітчастих хустках і дядків у шароварах і вишиванках. Як під час квітневого пісенного марафону, так і на попередньому фестивалі родинної пісні чітко простежувалася мета: загнати українську пісню в резервацію фольклорних ансамблів і пересічних виконавців, при цьому в жодному разі не допускати контактів телеаудиторії з по-справжньому талановитими модерними українськими композиторами і співаками.  Щоб не допустити цього все згодиться – надання зеленої вулиці безголосому Поплавському  і його вихованцям, підтримка посередніх співаків, які вже не здатні своєю творчістю зацікавити молодь. Поява талановитого українського - це для музичної політики Першого Національного небезпечно. І його керівники розуміють це і  вживають відповідних заходів.

Як показали популярні програми «Голос Країни» на телеканалі «1+1» такого припливу перспективної молоді в споконвічно співучій Україні ще не було. І якщо ці творчо зрілі юнаки і дівчата заспівають українською – це буде кінець дбайливо розробленим планам витіснення на маргінес української культури. Звісно, нинішні керівники Національного каналу, вкупі з Поплавськими можуть нанести і наносять шкоду українській пісні і культурі. Але повністю задовільнити своїх господарів їм навряд чи вдасться. Заплічним майстрам маніпуляцій варто знати, що українську пісню намагаються вбити вже понад три сторіччя. За цю справу брались фахівці набагато вищих категорій ніж Бенкендорф і Арфуш. І нічого з того не вийшло.  Не вийде і нині. Всілякого роду маніпуляції здатні лише до решти скомпрометувати і так не занадто популярний телеканал.