Наші північні сусіди остаточно визначили своє ставлення до українців, які живуть в Росії. Позиція Володимира Путіна, який не надто і приховує свого негативного ставлення до самого існування незалежної України, отримала нове офіційне підтвердження. Вищий суд РФ 18 травня прийняв рішення про ліквідацію «Об’єднання українців Росії» (ОУР). Цей судовий вердикт перегукується з сумнозвісними нормативними актами Валуєва та інших російських реакціонерів 19 століття щодо заборони розповсюдження  української мови та культури в ряді найважливіших сфер життя, включаючи шкільництво, наука. І хоча часи змінилися, а на карті з’явилась така країна, як Україна сучасні реакціонери знайшли, чим відзначитись.

МЗС України, яке тривалий час не реагувало на тиск російської держави на українську діаспору на цей раз подало голос одразу після рішення Верховного суду сусідньої країни. В прийнятій заяві наголошується, що суд «проігнорував проведену новим керівництвом ОУР роботу з метою виправлення раніше зазначених формальних недоліків у роботі» і прийняв рішення, яке показало «упереджене ставлення до діяльності української діаспори». Такий підхід, вважає МЗС «суперечить відносинам традиційної дружби між нашими державами і народами». А от, які дії може вжити Україна у відповідь, в заяві МЗС не йдеться. Гадаємо, що даремно. По-перше, російських інтересів в Україні не менше, ніж українських у Росії. А значить є простір для маневру і тиску на захист інтересів земляків. По-друге, у чинної влади України, яка в гуманітарній сфері декларує проросійську політику вже є досвід не предмет того, чим можуть обернутися постійні поступки в гуманітарній сфері не надто доброзичливому партнеру. Поспішно підписані в інтересах російської сторони Харківські угоди не тільки не поліпшили економічних стосунків між двома країнами, а й загострили їх. Прикладів чимало від «газової війни» до сирного скандалу.

Тож, сумніву не має, що розвиваючи економічні  стосунки з Росією треба насамперед робити це не за рахунок здачі гуманітарних інтересів України. І хочеться це кому чи не хочеться для захисту цих самих інтересів  доведеться вживати досить жорстких заходів. Питання хто зупинить послідовників Валуєва в Україні і Росії поки що залишається без відповіді. І коли російські очільники майже відверто проводять кастинг на найзручніших для них проросійських політиків в Україні, то в самій Україні пошуки проукраїнських політиків відбуваються мляво і в їх число часто потрапляють ті, кого не слід допускати до вирішення політичних проблем. Тим часом однією фіксацією образ і принижень зі сторони південного сусіда справи не зарадиш. Роздуми на подібні теми читайте в статтях «Назад в СРСР», «Хто замінить Януковича - Кучма, чи може, Медведчук», «Мовчання ягнят»