Теги: Севастополь, Керч, Одеса, Андрій Первозванний, Русь-Україна

            Над древнім Києвом совок та його послідовники добряче познущалися. Я не про земельний дерибан, не про хаотичну забудову та про тотальне знищення пам*яток історії і культури, а про те, що цьому передувало. Без чого знищення «Матері міст руських» було б неможливим. А все розпочалося із знищення духу, внутрішньої ідеології міста.

            Київ виник і розвинувся як святе місто. Навіть рашефашисти Путіна не заперечують той факт, що місто над Дніпром – святе місто, на яке вказав первозданний Апостол Ісуса Хреста – Андрій. Після хрещення Руси-України князем Володимиром Мономахом Київ, де відбулося наймасовіше Хрещення, став центром християнства не лише Київської Русі, а й всієї Східної Європи, значної частини Азії, місцем паломництва. Кілька сторіч Київ був місцем масового паломництва християн. Наші предки, не залежно від того, чи їх віддаляли від Києва сотня чи тисяча кілометрів, йшли в Київ «на прощу». Пішки. Готуючи тіло і дух до зустрічі із святим містом.

            Занепад Києва, як міста сотень тисяч паломників бере початок з часу, коли розпочалося знищення християнських церков. З розгулом безбожництва обличчя Києва поспіхом змінювали з християнського на радянське. Дійшло до того, що історію 1500-річного міста звузили до кількох десятків років більшовицького шабашу. А початком таких дій стало те, що святий Київ стали перетворювати в місто-герой. Володимирську гірку з пам*ятником Великого Володимира було затулено неоковирно-помпезним приміщенням музею більшовицького бога – В. Леніна, над Дніпром-славутичем  піднялась величезна Дама з мечем, якій більше підходить ім.*я Валькірії, ніж матері-Батьківщини. Зовнішні ознаки поступово і неухильно проникали в свідомість киян. І за 23 роки незалежності жителі святого міста, пов*язаного з ім*ям Андрія Первозванного, так і не усвідомили, що звання місто-герой – це образа, приниження для Києва, заперечення його святості. Покірно сприйняти такий отруйний спадок від нечестивців – великий гріх. По суті, столиці України начепили зірку героя і вона покірно носить цю більшовицьку відзнаку, як це чинять нині з георгіївськими стрічками сепаратисти-терористи.

            Агресія Росії має прискорити процеси переосмислення ідеологічних цінностей. Місто-герой Севастополь наші північні «брати» вже захапали, націлилися на місто-герой Одесу. А там і до Києва дійде справа. Маємо рятуватися не лише від куль і гранат Путіна, які він щедро поставляє на українську землю, а й позбавлятися від «міток», якими Україна пристебнута до вчорашнього брата, який нині перевтілився в агресора-захопника. А диявольських «міток», якими Путін прив*язує свою загарбницьку ідеологію, чимало – від російської мови, яка все повніше набирає ознак окупаційної, до звань міст-героїв.

            Згадаймо, що число міст-героїв, розміщених на території України, більше, ніж в усіх інших пострадянських країнах, разом узятих. Щоправда, пропорції змінюються вже в ході нинішньої війни, розв*язаної Росією проти України. Міто-герой Севастополь і Керч загарбані і їх статус не лише не став перепоною для путінців, а й, схоже, став додатковим стимулом до агресії.

            Може, цей наглядний приклад прискорить процес переосмислення. І Київ, позбувшись більшовицького клійма-відзнаки, стане тим, ким він був завше – святим містом, позначеним Андрієм Первозванним.