3. І СПОЖИВАЧ, І ГОСПОДАР

У чаянівських працях йдеться про сільське споживче товариство і його взаємозв»язки з селянами, які його заснували. Звернемо увагу на два моменти. На те, що споживче товариство пори 20-х років протиставляється приватним крамницям з одного боку і державним підприємствам, з другого. І на демократизм взаємин в тодішній кооперації. Це тим більш важливо, що споживча кооперація єдина з усіх інших тоді існуючих збереглася до нашого часу. Але далеко не в тому вигляді, як її утверджували старі кооператори. Щоб переконатися в цьому, приведемо витяги з чаянівської праці.

А. Чаянов

СІЛЬСЬКЕ СПОЖИВЧЕ ТОВАРИСТВО

Серед всіх видів кооперації споживча користується найбільшою популярністю, тому що цей вид кооперації практично відомий також і всім городянам… Організатору сільського життя неможливо забувати і споживчої кооперативної роботи, тому що за правильно поставленою кооперативною роботою економія, одержувана від кооперативної закупівлі споживчих товарів може дати селянину великі кошти для поліпшення свого господарства.

Це особливо доводиться пам»ятати тепер, коли… через наше кооперативне невміння і неорганізованість приватний торгівець знову одержує переваги і ті засоби, які за сильної кооперативної організації могли б піти на посилення виробництва й зміцнення селянського господарства, знову поновлюють собою прибутки приватного капіталу… Споживча кооперація  не раз попереджала скажену спекуляцію приватних торговельників своїми твердими помірними цінами.

… Споживча кооперація, даючи населенню великі заощадження, тим самим має і велике виробниче значення, дозволяючи ці кошти перетворити на сільськогосподарські машини, худобу і поліпшення насіння.

Та необхідно, одначе, відзначити, що не має інших таких кооперативів, котрі були б так піддані небезпеці загибелі, як споживчі крамниці. Члени споживчої  крамниці  часто забувають свої власні кооперативні інтереси і виявляються невірними кооперативним правилам.

Які ж правила існують для кооперативів, і як заснувати кооперативну крамницю?

Необхідно зібратися кільком селянам, які добре зрозуміли користь споживчої кооперації і побажали заснувати для себе і для своїх односельчан споживче товариство. Засновники мають скласти і прийняти статут товариства… Зареєструвати… і товариство може починати свої дії.

У споживчій крамниці (на відміну від приватної – Є. Г.) число членів і паїв не обмежено: всякий трудівник має право вимагати, щоб його включили в спілку споживачів, і чим більше членів, тим сильніше споживче товариство.  Це перша відмінність.

Потім у всіх приватних підприємствах право голосу, право впливу на хід справ… відповідає пайовому внеску… Інше в кооперації, де кожен член, незалежно від того, вносить він 10 чи 100 карбованців, має один голос.

Словом, в торговельній компанії господарем є капітал, який наживається із споживача, а в кооперації господар сам споживач, який завдяки об»єднанню змушує капітал обслуговувати його, споживача, потреби.

Про розподіл прибутків, одержуваних від кооперативної торгівлі, ми вже говорили. Вкажемо лише на те, що при розрахунку прибутку між членами… правління товариства має точно враховувати, хто із членів і на яку суму купив.

Коли виявляється річний прибуток, із нього відчислюються частина за амортизацію крамниці, обладнання, а друга частина розподіляється між членами товариства, причому, це завдання, як ми вже знаємо, не відповідає вашому пайовому внеску, а визначається вашим забором у крамниці. Припустимо, по розрахунках виходить, що прибуток на кожні 10 рублів забору 2 рублі, а протягом року ви забрали на 50 рублів, відповідно з чим ви одержуєте 10 рублів, забрали на 100 рублів – одержите 20. Таким чином, ви користуєтесь прибутком не як представник капіталу, вкладеного вами в паї товариства, а як споживач.

В кооперації справи інші (на відміну від приватної крамниці – Є. Г.). Тут справа громадська і треба, щоб за цим ділом було громадське спостереження, і завдяки цьому всякий член споживчої крамниці морально зобов»язаний стежити і брати участь в цій справі: поганий той член, який не цікавиться ділами крамниці… Таке постійне спостереження необхідне для того, щоб спільна справа велася на користь всіх.

… Наші сільські кооператори не повинні забувати, що вони знаходяться на передових позиціях сільського фронту боротьби з торговим капіталізмом. Від успіху їх щоденної роботи залежить перемога на цьому фронті. І ця перемога повинна і може бути одержана, головним чином, не від заборон і адміністративних гонінь на приватного торгівця, а тільки силою кооперативної організованості і вміння зробити сільський товарообіг кращим, ніж його робить приватний підприємець.

КОМЕНТАР З ПОЗИЦІЙ СЬОГОДНІШНЬОГО ДНЯ

Як бачимо, з тих 20-х років з усіх напрямів кооперації  зберігся лише один – споживчий. Збереглася, власне, лише назва, сама ж споживча кооперація за 80 років зазнала таких разючих змін, що її просто не впізнати. Може, найтрагічніше в цій трансформації те, що повністю втрачено існуючий раніше зв»язок між споживчою і виробничою кооперацією, між паєм і прибутком.  Платячи нині пай, селянин і не мріє про те, щоб він повернувся йому якимсь доходом. Про це й мови не має.

По-іншому, власне, й бути не могло. За вісімдесятиріччя споживча кооперація – цей осколок нинішнього економічного материка – настільки одержавилась, збюрократизувалась, що від минулих демократичних принципів мало що й залишилося. А коли так, то й зникла ініціатива населення, на якій все й трималося.

Нинішня споживча коопераціяя, не зважаючи на її величезні масштаби, порівняно з наявністю, зазнала багато втрат, які, думаємо, при певних умовах і зусиллях можна повернути. Але це станеться не раніше того часу, коли поряд з вузькими фахівцями торгівлі і виробництва в системі під  дією нових умов виростуть справжні кооператори – з широким світоглядом, чіткими ідеями, непересічними організаторськими здібностями.

Як би там не було, але споживча кооперація й нині життєспроможна. Вона єдина з подібних структур витримує в цей не простий час удари кризи. Така здатність на виживання породжує надію  на те, що й в реформуванні структури, зближенні її з потребами селян останнє слово ще не сказане.

Нині в сільській глибинці, куди не залітає меркантильний приватник зі своїм «снікерсом», господар становища – кооперація. Але вона втримає свої позиції лише за однієї умови – коли торгуватиме краще приватника, коли втягне в свою орбіту селян, яких обслуговує. Коли, нарешті, знайде можливість розвивати переробну промисловість, без якої задихається сільська глибинка.

Особливо видається актуальним нагадування Чаянова, що споживча кооперація тендітніша, ніж інші її види, і може втриматися лише за високої активності, моральної підтримки чи контролю пайовиків.  Це, на мій погляд, ключова умова для розвитку споживчої кооперації. Коли вдастся так реформувати систему, щоб пайовик на ділі став значною фігурою для неї, значить, споживкооперація не лише виживе, а й здобуде друге дихання, впишеться в господарську структуру, яка демократизується. Коли ж цього зробити не вдасться, то й глибинку вслід за центрами захопить приватник зі «снікерсами».

4. ДОПОМОГТИ СЕЛЯНСЬКИМ ГОСПОДАРСТВАМ

Перед сьогоднішніми фермерами, як і перед селянами-одноосібниками 20-х років, стоять одні і ті ж питання. Як краще господарювати? Спільно чи окремо? За допомогою обслуговуючих кооперативів чи самостійно? Як в умовах кризи, коли держава не має жодної змоги допомогти, створити хоча б найпростішу інфраструктуру?

                                                                                                          А. Чаянов

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ І КРЕДИТНЕ ТОВАРИСТВО

Багато більше значення, ніж описане нами товариство споживачів, мають для нашого села виробничі сільськогосподарські кооперативи, тому що саме вони організують землеробське виробництво і сприяють тому, що там, де нині росте один колос, в найближчому майбутньому виросте два. В цьому їх виключне загальнодержавне значення, і саме їх ми мали на увазі, коли говорили про перебудову нашого сільського господарства на засадах важкого виробництва і наукової організації, це значення сільськогосподарської кооперації змушує нас спинитися на її описанні з особливою увагою.

Головним осередком її в СРСР є сільськогосподарське товариство, котре охоплює в своїй діяльності район, який є не більше одного повіту.

Сільськогосподарське виробництво ставить своїм завданням допомогти селянському господарству насамперед в організації на кооперативних засадах:

1.      Закупівлі сільськогосподарських машин і знаряддя, мінеральних добрив, насіння та інших засобів виробництва,

2.      Збуту тих продуктів господарства, які виробляються на продаж, як товар,

3.      Дешевого кредиту на виробничі цілі.

           Крім попередніх основних кооперативних операцій, сільськогосподарське товариство організовує ремонтні майстерні, прокатні і зерноочисні пункти, насіннєві і племенні розсадники, дослідні і показові поля і, взагалі, прагне на кооперативних засадах обслужити всі потреби селянських господарів, які за  технічними умовами не вимагають виділення особливих організацій, з меншим попитом діяльності.

           Робота сільськогосподарської кооперації не може обмежуватися тільки закупівлею знарядь і припасів. Перед усім забезпечивши селянина сільськогосподарською машиною, кооперація повинна гарантувати йому в майбутньому зміну запасних частин і проведенню ремонту. Ремонтна майстерня, або навіть сітка майстерень, розкиданих по району діяльності товариства, повинні бути необхідним доповненням до постачальницької по машинах роботі.

         Окрім ремонту інвентаря, що знаходиться в індивідуальному користуванні сільськогосподарського товариства, можна приступити і до організації спільного використання великих сільськогосподарських машин.

Це спільне користування може бути організоване в трьох формах:

1.      Шляхом створення при сільськогосподарських товариствах мережі прокатних пунктів, розкиданих по району діяльності кооперативу.

2.      Шляхом пропаганди і організації дрібних машинних товариств, що об»єднають один-два десятки домогосподарів і тих, що мають набір машин, використання яких непосильне для кожного селянського господарства окремо.

3.      Шляхом організації спільного  обробітку землі і збирання врожаю механічним способом за допомогою тракторів і складних сільськогосподарських машин…

       Точно таку ж роботу, як з інвентарем, товариство повинно виконати в галузі організації насіннєвої справи.

       Перед сільськогосподарською кооперацією в справі насіннєвого матеріалу стоять три завдання: боротьба з забрудненням, доставка господарям першокласного посівного матеріалу і постійне оновлення його, і нарешті, поліпшення старих і виведення нових сортів. При цьому всі три завдання мають вирішуватися зразу в масових розмірах, тому що за своєю суттю вони тільки так можуть бути вирощені.

       Організаційна робота, здійснена сільськогосподарським товариством в насіннєвому і машинному ділі, може бути перекинута й в інші галузі постачальницької роботи: поставку добрив, засобів боротьби з шкідниками та інше…

       Такі завдання сільськогосподарської кооперації в галузі постачання. Ще тільки значні і важливі вони в галузі збуту сільськогосподарських продуктів. Однак, в зв»язку з тим, що в постачальницькій роботі, крім сільськогосподарських товариств, беруть участь також й інші спеціальні кооперативи, ми вважаємо необхідним виділити збутову кооперацію і розглянути її в особливому розділі.

КОМЕНТАР З ПОЗИЦІЙ СЬОГОДНІШНЬОГО ДНЯ

         Хочеться звернути увагу читачів на те, що сільськогосподарські кооперативи, про які йдеться в цьому розділі, є тією основою, без якої сільськогосподарська кооперація в своєму істинному значенні, взагалі розвиватися не може. Це основа її, те, без чого поступ інших видів кооперації видається досить проблематичним, якщо взагалі можливим. Якщо не стануть на ноги сільськогосподарські товариства, а за ними і кредитні, то кооперація не займе свого справжнього місця в суспільстві, так і буде чимось підсобним і другорядним, при тому, що за своїми якостями вона має стати основою, фундаментом для організації життя, яке ми хочемо змінити.

        Те, про що ми нині говоримо, не абстракції, які опираються лише на діяльність 20-х років. Зачатки того, про що йдеться, з»явилися й в сучасному житті. Не секрет, що останнім часом з»явилося чимало фермерів.  Маю на увазі саме фермерів, а не їх суррогат у вигляді родичів всякого роду «владу маючих», які благами землі користуються, але далекі від того, щоб працювати на ній. Так от, справжні фермери, більше як їх псевдокопії, які мають доступ до неконтрольованих багатств, потребують нової інфраструктури – від прокатних пунктів сільгостехніки до постачальницьких організацій найрізноманітнішого профілю.

        Кооперація тільки тоді виконає свої функції, коли забезпечить селянина всіма видами послуг, залишить за ним один обов»язок – працювати на землі з повною віддачею.

        Звичайно, до такого в нас ще далеко. Та перші кроки все-таки робляться. Саме життя, обставини штовхають селян до кооперації, і не має сумніву, що саме тут розпочинається друге дихання перспективної форми організації  праці.  Але весь цей процесс не буде повним і масовим до того часу, поки до фермерів не примкне більшість рядових селян. Селян, які володіють поки що лише підсобними господарствами, але частина яких може при дійовій підтримці вирости в вагомі товарні виробництва, сімейні ферми. От тоді, коли з»єднаються в кооперативи сотні нинішніх фермерських і тисячі, десятки тисяч підсобних господарств, от тоді можна буде сподіватися, що у нинішніх сільгосппідприємств і латифундистів з»явиться справжній конкурент, який не допустить монополізації в сільському господарстві, загроза якого у зв’язку з засиллям латифундій досить реальна.

5.КРЕДИТ ДЛЯ СЕЛЯНИНА

          Держава в період гострої кризи не може задовольнити селянина, комерційні банки беруть високий процент, який можна покрити комерційними операціями, але роботою на землі не виправдити.

         Що ж залишається робити в такому разі? Скласти руки і пассивно чекати, поки фінансово-кредитні справи самі собою поліпшаться? Це, звичайно, не вихід. А селянин споконвіку не сподівався на подарунки долі, шукав виходу зі скрути сам, опирався, найперш, на сили і можливості таких же людей, як і сам. І в цьому разі без кооперації не обійтися. Старі кооператори, і в першу чергу, О. Чаянов, щодо цього були категоричні, вважаючи, що в кооперативній роботі найважливішими є операції по дрібному кредиту.

                                                                                                    О. Чаянов

                  СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ І КРЕДИТНЕ ТОВАРИСТВО

          Ми маємо всі підстави вважати відновлення кооперативного кредиту одним з найважливіших завдань  у справі розвитку нашого землеробства.

       … Для розвитку землеробського виробництва йому необхідний кредит, а багаторічний досвід кредитної роботи в селі показує нам, що цей кредит може бути організований тільки на уже розглянутих нами принципах  Рейфайзена.

         Значення кредиту настільки велике для землеробської країни, яка розвивається, що, наприклад, до війни в Росії кредитна робота кооперації  була найважливішою галуззю сільської громадської роботи, і всі інші кооперативні операції  виконувалися кооперативами, як додаткові роботи до операцій по дрібному кредиту.

       … Кооперативний кредит є, передусім, виробничим кредитом… Селянин, який взяв у кооперативі позику, витрачає її не на купівлю шуби, чаю чи цукру, а на господарській оборот і, при  тому, на такий оборот, в результаті якого очікується такий доход, із якого не тільки можна повернути позику з процентами на неї, але також і одержати прибуток для самого  господарства…

         Порядок кредитування в с/г товариствах, які ведуть кредитні операції, як правило, такий: кожний член товариства, бажаючий користуватися кредитом, подає правлінню кооперативу дані про себе і про своє господарство, кількість споруд, худоби, розміри оранки.  Дані мають перевірятися, і на їх основі, а також і оцінки особистих якостей селянина, його працездатності, підприємливості і добросовісності  йому відкривають кредит, тобто, роблять визначення, до якого розміру можна без ризику для товариства давати вказаній людині гроші в позику.

         Якщо кредит члену кооперативу відкрито, то він при потребі в грошах може просити у правління позику, вказуючи в своїй заяві призначення позики, її розмір і строк погашення. Призначення має бути виробничим і незбитковим, розмір, відповідний призначенню, строк не більший за 6 місяців. На більш тривалі строки позика видається тільки в тому разі, якщо товариство має особливі капітали для довгострокового кредиту і за особливого порядку. При видачі позики із неї наперед  вираховуються проценти за оголошений в заяві строк…

        Звідки ж товариства беруть кошти для видачі своїм членам позик?

        Засоби товариства складаються із:

1.      Основного капіталу товариства.

2.      Запасного капіталу товариства.

3.      Спеціальних капіталів, зокрема, капіталу довгострокового кредиту.

4.      Позик, які робить товариство…

5.      Вкладів населення, які передаються товариству на різних умовах.

6.      Грошей, які зберігаються у товаристві на різні строки…

         Сільськогосподарський банк, як центр всього сільськогосподарського кредиту, значну частину своєї роботи має приділяти кредитуванню селянських господарств через їх кооперативи у всіх видах кредиту. Скоріше всього, на справу фінансування кооперативного кредиту будуть спрямовані –  частина засобів державних ощадних касс і деякі страхкапітали…

        Значення кооперативного кредиту набагато інше, ніж допомога окремим господарствам в їх роботі. В міру розвитку і зміцнення кредитної кооперації вона неминуче вбере в себе у вигляді вкладів  всі вільні гроші села, доповнюючи їх державними коштами і капіталами, отриманими від банків, вона зробить кредит дешевшим і доступним кожному селянину, введе його в постійний обіг… При широкому розмахові всіх операцій перед вами розкривається картина поступового кооперативного усуспільнення всіх капіталів, які знаходяться у обігу в землеробстві і на ринку сільськогосподарських продуктів.

КОМЕНТАР З ПОЗИЦІЙ СЬОГОДНІШНЬОГО ДНЯ

          Вчитуючись в строки чаянівської роботи, написаної  ще в 20-х роках, з особливою гостротою розумієш, що найслабшим місцем сучасного сільського господарства є порядок і правила його кредитування. Ефективне широкомасштабнее виробництво не можливе без кредиту. Тим більше це стосується сільського господарства, що має виразно сезонний характер. Щоб одержати в кінці літа чи осені врожай, треба працювати, а значить, і витрачати кошти цілий рік. Для вирощення корови, яка даватиме доход, треба два роки, свині – півроку. Прогалини в селянських доходах, які поступають не кожен день, потребують кредитів. А їх сьогодні якраз і бракує. Від цього страждає віддача фермерів і простих селян, які ведуть особисті господарства. Не можуть вони без кредиту працювати на повну силу, з цілковитою впевненістю у завтрашньому.

          Дається взнаки різка зміна орієнтирів у цій справі, за якою психологія людей просто не поспіває.  Кредит для колгоспів і радгоспів мало чим відрізнявся від дотацій держави. Головне було його вирвати, взяти, а при віддачі можна було не особливо хвилюватися, все одно борги рано чи пізно списувалися. Тепер же, коли банки, навіть державні, сповідують комерційні засади, кредит став і дорогим, і малодоступним. Комерсанти, займаючись перепродажем товарів, за кілька днів одержуючи навар, ще можуть брати кредити під високий процент. Селянин, якому чекати віддачі вкладених коштів треба принаймні півроку, коммерсанту не конкурент. За такими правилами кредитів він не бере, а за іншими – їх дають зовсім мало. Якщо  справи так підуть і далі, то це призведе до повного знищення дрібних господарств, позбавлення сотень тисяч робочих місць.

          Вихід з тупика добре проглядає з чаянівських робіт. Згадаємо те місце з вищенаведеного уривку, де йдеться про участь держави  в кредитуванні сільськогосподарських кооперативів.  Вчений передбачив, що на цю справу  треба спрямувати кошти ощадкас та страхових компаній. Чудова, глибока думка. Тільки чи готова нинішня сільська економіка країни до її реалізації, коли інтереси банків і селянських господарств зовсім не стикуються? До того ж мало що робиться, щоб взаємний інтерес все ж було знайдено. Єфективну сільську економіку на нинішніх мізерних державних дотаціях для дрібних господарств створити неможливо. Вихід в одному – переорієнтація напрямів і стратегії розвитку аграрного сектора. З тим, щоб нинішні особисті селянські господарства з допомогою обслуговуючої кооперації могли конкурувати з латифундіями і сільгосппідприємствами середньої руки.