Мітки: Волгоград на кілька днів стає Сталінградом. Кому вигідне звеличення Сталіна. Теорія і практика сталінізму на службі сучасних диктаторів. Пропагандисти КПУ про сталінський наказ №227, штрафбати і загороджувальні загони.

Чергове зведення Сталіна на п’єдестал поваги і поклоніння потрібні не фронтовикам ВВ, яких мало в живих залишається і навіть не екс-енкаведистам і загрядзагінникам, яким це звеличення є своєрідною індульгенцією за вбивства співвітчизників. Воно потрібне чинним диктаторам і тим, які з шкіри вилазять, щоб ними стати. Бо Сталін – це ідеальна система вертикального управління, яку нині поспішно вибудовує Путін. До того ж прагне і Янукович. Але бацько Лукашенко досяг в цій справі найбільших успіхів. Досвід голови колгоспу виявився ефективнішим, ніж навички кегебіста і директора автобази.

Тим, хто задумується, як потенційним диктаторам, які опираються на великий капітал вдається приручити компартії, які декларують пролетарську ненависть пояснення невідповідності можуть знайти, знову ж таки, в спадщині Сталіна, який довів до досконалості диктаторський режим. Диктатори від олігархів, збагачені теорією і практикою сталінізму можуть породити такого монстра, що сам Сталін на їх фоні може видатись лібералом. А поки що владоможці пострадянських країн спільно з тими політичними силами, які іменують себе комуністичними відпрацьовують спільні дії для відзначення 70-річчя перемоги в цілому, і кожної переможної битви ВВВ зокрема.

В Росії розпочали з волжської твердині, ті хто найдужче кричить про недопустимість  перегляду і історії самі цим зайнялись. Волгограду, всупереч тим же компартійним рішенням знову присвоїли ім’я Сталінград. Поки що на кілька днів. Але частково перейменування міста на Волзі – не єдина історична новація яка підсовується загалу. Підбадьорені підтримкою влади, пропагандисти КПУ знахабніли настільки, що стали стверджувати ніби перелом у ВВВ стався… після виходу наказа Сталіна в липні 1942 року №227 під назвою «Ні кроку назад». Як же треба не поважати народи-переможці, пам'ять полеглих, щоб приписувати перемогу у війні сатрапу, який в мирний час знищував людей голодом, а потім, що залишилися, непідготовлених з прибацанами генералами кидав на бійню. Тим більше огидно в позитивному плані згадувати наказ, після якого були сформовані штрафні батальйони і роти, яких кидали під ноги наступаючому ворогу на вірну загибель. Не кращою відзнакою війни були й створені за наказом Сталіна озброєні загороджувальні загони. Вони не воювали проти ворога, а розміщувалися, як і наказував вождь « в безпосередньому тилу нестійких частин, з тим, щоб допомогти чесним бійцям виконувати свій обов’язок». Як саме заградзагонівці «допомагали чесним бійцям відомо» - стріляли в спину, гнали в атаку, часто безнадійну.

Тим часом комуністичні пропагандисти вже в наш час, ігноруючи народну оцінку диктатора і його дій під час війни аплодують людиненавистнику. Ось деякі вислови із статей: «наказ № 227 відіграв величезну мобілізуючу роль», «працюючи над цим документом, Сталін не шкодував різких і разом з тим підбадьорливих слів», насправді саме через такі накази Червона армія втратила більше бійців, ніж всі воюючі в другій світовій війни країни разом. ЧИ можна політичну силу, яка підтримує ідеологію, на основі якої чинились такі дії допускати до владних важелів? Питання риторичне. Але на жаль не для всіх політичних сил. ПР вважає КПУ своїми найближчим союзником.