Головна » Статті » Мої статті

ПЕРШИЙ НЕ КУПЛЕНИЙ


Мітки: Роман Забзалюк, Ігор Рибаков. Герої і негідники. В Житомир на вибори, Парламент як торговий майданчик, де голосами депутатів торгують гуртом і в роздріб.  

Литвин - той що «потрібен країні», задовго до початку парламентських виборів демонструє цілком протилежне – країна і її мешканці з правом голосу потрібні йому. Більше, ніж будь-коли. Бо всі політичні сили, які він очолював – Аграрну партію, тепер Народну він довів до маргінесу своєю безпринципністю – і отже, всі надії тепер пов’язує  з виборами в мажоритарному окрузі. Вимушений вибір – Житомирщина, яка мала нещастя його виколисати.

Відберемо з насиченого пригодами життя спікера два епізоди, які відбулися майже одночасно. Епізод перший. Литвин приїхав зі свитою в один з районів Житомирщини - заклопотався ремонтом школи. Зібравши жителів, пообіцяв їм сприяння не лише в ремонті приміщення, а й в масштабній реконструкції, переоснащені, натякнув, що навідається ще не раз. Епізод другий. Не зробивши жодної спроби розглянути голосний корупційний скандал в парламенті, голова ВР, реагуючи на  чітко посланий сигнал, направив в ГПУ подання. З якого ясно, що чиновник не хоче об’єктивного розслідування, і по суті завчасно визначає в якому напрямку вести роботу, яку політичну силу звинуватити, кого конкретно призначити винуватцем – тобто зробити все, щоб вивести з-під удару  головних діючих осіб скандалу. Перший епізод «тягне»  на бюджет в  кількасот тисяч гривень. В другому  - рахунок ведеться на мільярди доларів, виділених для фінансової підтримки політичних корупціонерів. В отакому визначенні кому, скільки, і за що - весь Литвин. З завчасно нагнутими від постійного прогинання плечима, солодкою посмішкою, яка приховує порожнечу спустошеної душі він, чіпляючись за посаду, продовжує творити сумнівні оборудки, прикрашаючи їх декоративними бантиками вимученої благодійної. Як це по-литвинівськи. Дати на копійку, а взяти на мільйон. Клопотатися ремонтом школи, що б задобрити виборців облюбованого округу і учепитися за депутатський мандат. І водночас з такою дрібною благодійністю вчинити гидоту всеукраїнського масштабу – очолити травлю одного з небагатьох депутатів ВР, який дійсно заслуговує звання народного. Що і підтверджено резонансними подіями.

Всі давно знають, що кілька десятків «тушок», без яких нинішній владі не можна було б створити провладної більшості, виникли не з піни морської, як прекрасна Афродіта. А з грязі не чесно нажитих «зелених». Знали, то знали. Але доказів не було. Та й не могло бути без тої резонансної події, яка сколихнула українське суспільство. Знайшлася людина, яка ризикнула собою заради істини. Відомо, що таємниця масової зради нардепів своїх політичних сил і виборців зберігається  ретельніше, ніж державні секрети. Парламентаріїв купляють гуртом і в роздріб. Внаслідок такої жвавої торгівлі владці стають в своїх неадекватних діях (вони їх називають реформами), все нахабнішими і цинічними, а зневажене і принижене суспільство  ніяк не може оговтатись. До чого призведе подальший розвиток такого сценарію – страшно і подумати.  Але чим сильніша дія, ти більший спротив. Знайшлась людина, яка ризикнула всім задля того, щоб виявити механізм підкупу «тушок», кількість «зелених», яка витрачається на кожну особину задля збереження і збільшення провладної більшості.

Тепер те, що було таємним, стало широко відомим – хто головний казначей «тушок», скільки «зелених» витрачається на кожну зраду. І ще багато чого. Але корумпованій владі такі викриття, як гострий ніж прикладений до горла. Те, що є очевидним для підбадьореного подіями суспільства, тобто, хто в цій історії негідник і корупціонер, а хто викривач і герой – влада трактує по своєму, тобто навиворіт. Ще до конкретного розгляду справи в правоохоронних органах проглядається намагання перш за все очорнити Романа Забзалюка, який не будучи «тушкою», прийняв її вигляд для того, щоб викрити всю зграю зрадників, її вожака, і високих покровителів. Самовпевнені владці і вожак оптом закуплених парламентарів настільки були впевнені у всесиллі «бабла», що не йняли віри, що хтось може не тільки відмовитись від півмільйона доларів, а й добре знаючи повадки і цинізм  владців, піти на великий ризик

Реакція на викриття корупції не забарилася. Тут і виявилося, що Литвин дійсно потрібен. Але не країні, не парламенту, а найбезсоромнішому клану нинішньої влади: поставщикам «тушок». Переляканий новим сплеском інтересу до справи Гонгадзе, постійно тремтячий від страху Литвин останнім часом робить і говорить те, що від нього вимагається. Ось і на цей раз, випрямивши завжди прогнуту спину, він став по струнці, і, як сам повідомив, звернувся з пропозицією в ГПУ: «провести розслідування, внести відповідні подання і на одного, і на іншого (має на увазі Забзалюка і Рибакова. прим. сайту) Бо якщо це підтвердиться, то склад злочину буде в діях одного і іншого». Як бачимо, Романа Забзалюка, який не спокусився «баблом», а, проявивши громадянську мужність розкрив корупційні оборудки та Ігоря Рибакова, якого ЗМІ обґрунтовано звинувачують в посередництві в грошообміну між владою і «тушками». Тобто людей протилежного штибу і життєвих позицій  Литвин ставить в один ряд. Зручно для влади. Це ніщо інше, як спроба одним ударом кинути тінь на мужню принципову людину, а з другого – приструнити «тушок» та їх лідера, які напередодні парламентських виборів стали проявляти ознаки недозволеної самостійності, нагадати, за що їм гроші заплачено.

Ні для кого не секрет, що парламент перетворився в торговий майданчик з точно визначеними розцінками. За «тушку» = одна ціна, за голос поданий нардепом чужої фракції за окремий законопроект – інша. І без безпосередньої участі голови ВР така відпрацьована модель не могла б існувати.

Збій в налагодженій системі, що його вчинив Роман Забзалюк, схоже неабияк налякав владців, і нині робляться спроби перевести резонансну подію, яка дає оцінку  роботі Верховної Ради вцілому, в розряд незначних епізодів з участю двох депутатів. Сам же спікер, позичивши в Сірка очі, мов нічого не сталося, висловив впевненість, що його подання, і реакція на нього ГПУ «моментально оздорвлять атмосферу в ВР». Та сподівання, що все вернеться на круги своя і можна буде і надалі торгувати «тушками» навряд чи сповниться – занадто голосний вийшов скандал, занадто конкретні результати дала розвідка представника опозиції в стан опонентів.    

Едуард Русяновський

Інтелігенція на передвиборному розпутті

Мітки: президентські вибори - стрес для Росії. Говорухін поправляє Леніна. Путін в черговий раз розколює Росію і СНД на «червоних» і тих, хто проти них

Пристойний в минулому кінорежисер, наш земляк Станіслав Говорухін після того, як очолив передвиборний штаб Путіна, настільки увірував в свою виключність, що, як це часто буває з над міру самовпененими людьми, зовсім заговорився, втратив почуття міри. Тож його славословя на адресу кандидата в президенти Росії Путіна замість благоговіння здатне викликати хіба що сміх. То Говорухін  взявся переконувати громадськість, що лише при Путіні в Росії з’явилося «нормальна», «цивілізована» корупція, то почав переглядати уроки минулого.

Найбільший резонанс викликало несподіване звернення Говорухіна до великої спадщини вождя жовтневої революції Володимира Леніна. Особливо зацікавила допитливого дослідника та її частина, де вождь більшовиків висловлює свій далеко не найкращий, зате резонансний спіч, де стверджує, що «інтелігенція – це не мізки нації, а гімно нації». Цей екскурс в історію знадобився Говорухіну, щоб порадити майбутньому президенту Росії взагалі не «опиратися на ліберальну інтелігенцію. Повністю. Поскільки вона, по суті своїй, зрадницька».

Як бачимо, режисер родом з Одеси пішов в своєму цинізмі далі, ніж Ульянов-Ленін. До того ж керівник виборчого штабу Путіна підправляє Леніна, запевняючи, що той, висловлюючись так жорстко мав на увазі лише частину інтелігенції, а саме «ліберальну». Смисл такого уточнення досить прозорий. На думку Говорухіна та інтелігенція, яка в свій час не підтримала більшовиків-ленінців, а нині очолює бунт проти Путіна це - «гімно нації». А от інтелігенція, яка прислуговує  партії влади – це не інакше як «мізки нації». Ясна справа, що найбільше таких «мізків» у «Єдиній Росії».  От тільки на відміну від керівника виборчого штабу багато росіян притримується цілком протилежної думки, вважаючи керівну і спрямовуючу силу сучасної Росії – «партією жуликів і злодіїв».

Ленін, наскільки відомо, не поділяв інтелігенцію на ліберальну і прокомуністичну. Це вже винахід Говорухіна. Треба сказати – досить небезпечний винахід для Росії, яка з великими труднощами і тривалий час загладжувала і загладжує величезну тріщину у взаємостосунках між «червоними» і «білими». Виходить, що Путін і його команда задля реалізації ефективної виборчої технології готові знову поділити Росію (та й не лише її) на два непримиренні табори. Важко не помітити схожості між висловами Говорухіна і діями певних політичних сил, які не так давно ділили територію Україну, в залежності від політичних уподобань виборців. Розкрити подібні маніпуляції, пояснити людям, що відбувається насправді здатна саме національна інтелігенція. За це вона і в Росії, і в Україні піддається остракізму. 

          

Категорія: Мої статті | Додав: boleslav (02.19.2012)
Переглядів: 279 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: