Все частіше в ЗМІ і суспільстві задаються тривожним запитанням. Здається, на дипломатичному фронті на відміну від військових справ все складається добре. Нашого Президента Саджають на почесні місця на різних зібраннях, його слухають і реагують на прохання високопосадовці Заходу. Але така ідеальна картина не розвіює тривогу з приводу контактів Порошенка з іншими фігурантами подій, насамперед з Путіним. Інформація, яка надходить з цього приводу мутна і малозрозуміла. Так було, коли йшли невдалі перемовини з приводу припинення вогню, порядку проходження гуманітарного конвою РФ, а тепер з приводу ще одного перемир’я. Президент взяв собі за моду таким чином інформувати українців про свої дії, щоб вони нічого не зрозуміли. З початку українцям прес-служба АП повідомила про сенсаційні домовленості Порошенка і Путіна з приводу «постійного припинення вогню» на сході України. Потім прес-скеретар Путіна спростував повідомлення, повторивши стару байку ніби РФ не є стороною конфлікту. Потім пішли коментарі-поправки АП, з яких  виявилось, що глави держав домовились лише про «створення умов для припинення вогню». На цю ж тему читайте в статтях «Нинішній Дніпропетровськ – Одеса часів Бені Кріка», «Гуманітарка з секретом», « олігархат, захищений мільярдами і владою, атакує», «Політичний занепад під час виборів», «Сторонись – «Батьківщина розпочинає вибори», «Пр+БЮТ = ПРиБЮТ», «Підводні камені мирного плану», «Стратегічна мета ожилого ПРиБЮТу», «Воювати будемо чи торгувати», «Медведчук – політична фальшивка», «Возз’єднані в «Інтері», «Тушки приб’ють Батьківщину», «Реанімація ПРиБЮТу або спомини про майбутнє», « ЧИ приросте Росія Україною?», «Кому потрібен клінч між «Свободою» і КПУ»

Багато хто з українців стривожився такою чи то випадковою чи нарочито проявленим затемненням справи. Здається, про найгірше справа ще не йде. Панікувати ще не варто, але для стривоженості час настав. Порошенко навряд чи вдруге піде на одностороннє припинення вогню в угоду Путіну. Скоріше всього він зробить лише такі кроки назустріч кремлівському вождю, які допустить Захід. А «туману нагнано» з іншої, більш прозаїчної причини – Блок Порошенка, як і інші політичні сили йде на парламентські вибори, які для гаранта чомусь мають мало не сакральне значення. Тож вірний послідовник давно усталених «порядків» в українському політикумі не втримався , щоб зайвий раз не попаритися у вигідній ролі миротворця. У важкий час з гаслами за мир і благополуччя можна без проблем виграти вибори, водночас відрубавши голови гідрі спротиву, яка осмілюється…. При цьому Порошенко не заморочується уточненням ключового питання – яким буде цей мир, і що залишиться пілся нього від України.