Гінеологія націє створення

            Чадолюбство – одна з визначальних ознак українства. Через метаморфози, які відбулися в цій сфері за століття, проглядає історичний поступ, оптимістична зміна ситуації в сфері націє створення. Існує усталена думка, що провідники українства 19-го століття Грушевський і ВІнниченко докладали сил для створення армії для захисту УНР. Скоріше всього, вони відмовились від цього тому, що не мали підтримки. Мільйони українських солдатів, покидаючи фронти першої світової війни, були не готові захищати молоду українську державу, поскільки перебували в полоні:

а) російського шовінізму,

б) більшовицьких ідей,

в) просто поспішали додому.

            І коли нависла загроза Києву, на захист України від більшовицьких банд стали наймолодші – студенти та гімназисти. Після загибелі юних героїв-ідеалістів не послідувало рішучих кроків старших, досвідченіших поколінь. Відплата за смерть перших українців, які усвідомили своє призначення і святий обов*язок, відбулася майже через століття – на Євромайдані 2013 року. Тут уже все проходило по-іншому, хоч починалося теж з протесту молодих українців. Патріоти-ідеалісти з різних міст країни виступили за правду і справедливість, як в свій час зробили їх ровесники під Крутами. Здавалось, що нинішніх молодих ідеалістів чекає фінал їх попередників. В хижого «Беркуту» було досить сил і засобів, щоб знищити паростки спротиву. І сатрапи Януковича сповна використали їх, зачистивши Майдан. Та на цей раз на зміну юним прийшли їх батьки. І було їх вже не кілька сотень, а багато тисяч. І Євромайдан став явищем, яке викликало подив захоплення світу і… зубовний скрегіт нащадків муравйовських бандитів-більшовиків. Тепер, на відміну від 20-х років 20-го століття, добровольців, готових захищати зі зброєю в руках Україну, не бракує. І це головне.

            Проблеми, пов*язані з браком політичної волі у вищого керівництва захищати незалежність і гідність України, неодмінно знайдуть вирішення під зростаючим тиском Української спільноти.

                                                                «. Я на сторожі коло них поставлю слово….» Т. Г. Шевченко