Про кубанську трагедію написано багато. І вона цього варта, бо дає можливість зрозуміти, що насправді відбувається в Росії, збагаченій нафто-газо-доларами, але приниженій режимом, який прискореними темпами повертається до совка, причому найгіршого, сталінського штибу. Уз в’язку з такими трансформаціями правду про кубанські події з офіційних джерел ми навряд чи дізнаємось. Її успішно хоронять під потужними хвилями заспокійливої інформації, наданням мільйонних компенсацій.

Хочу звернути увагу на одну невелику, але, судячи з усього, важливу деталь. Влада Росії, в тому числі й Путін, який побував на місці трагедії намагаються применшити масштаби прорахунків, які досягають федерального рівня, перевести стрілки на місцеву владу, причому районного масштабу. У відставку відправили лише керівника Кримського району. І зроблено це з ініціативи губернатора Краснодарського краю, тобто того самого чиновника, в якого щодо трагедії «рильце в пушку». Фракція Держдуми «Справедлива Росія» вже наступного після біди дня поставила вимогу чесного розслідування причин трагедії. При  цьому не має сумніву, що губернатор краю Олександр Ткачов має піти у відставку. З Інтернету видно, що багато кубанців, які знають повадки губернатора, теж схиляються до цієї думки. Але хто їх послухає. Навіть зі скупої інформації  російських телеканалів видно, що Путін не ставить під сумнів професіоналізм, компетентність, чесніть Ткачова. Цей губернатор для Путіна  є тим, чим в Індії для індуїстів – свята корова. І зовсім не через якісь ділові якості. Він один з небагатьох, хто найбільше посвячений в особисті справи Путіна, в його таємниці – від будівництва олімпійських об’єктів в Сочі, до зведення найтаємничішого і найскандальнішого об’єкту в Геленджиці.

Згадаймо події кількарічної давнини, коли саме Ткачов взяв на себе місію «промацати» міцність суверенітету України. Він, виконуючи роль прораба всеросійського масштабу, зайнявся будівництвом дамби в напрямі території  України. В той час керівники Росії запевняли, що це споруда місцевого масштабу, хоча йшлось про захоплення частини української території. Ще ніколи – ні до, ні після цих подій не виникало такого напруження між дома сусідніми країнами. Тоді Путін всі претензії української сторони переадресовував на Ткачова. Але тодішня українська влада, певно, відчувши настрій народу вжила досить рішучих заходів. І нахабний задум Ткачова-Путіна залишився нереалізованим. Після такого «будівництва» екологічний стан українського острова Коса Тузла погіршився, але насильне «»воз’єднаня» територій двох країн не відбулося. Реалізацію задуму відклали до кращих часів. Так що здібності Ткачова злодійськи підкрадатися до чужих територій можуть  знадобитися Путіну. Для нього Ткачов - цінний кадр ще з однієї причини. Російські опозиціонери стверджують, що міцність зв’язків між Ткачовим і Путіним ґрунтується на тому, що біля Геленджика збудовано засекречений чудо-палац. І обов’язки прораба тут, як і на будівництві в напрямі остова Коса Тузла виконував Ткачов. Виникає питання чи можна було  при  такій зайнятості займатися ще й попередженням бід, захистом кубанців від повеней?