Справді, дивні діла творяться в Україні і поза нею. І вже видно, що в цьому хаосі взаємних звинувачень, переговорів і спроб примирення вже є визначений як жертва, призначена на заклання. Це – українська мова. ЇЇ носіїв і прихильників в Донбасі б’ють бандюки-сепаратисти, а в Криму вже вбивають, як отого 16-річного хлопця, про смерть якого повідомили ЗМІ. В планах В. Путіна, щодо денаціоналізації пострадянських країн, нав’язування російської мови – завдання стратегічні. І ясно чому.  Щоб захоплювати нові території та застосовувати при’оми і методи психологічно-інформаційної війни на знищення нації треба нарощувати в сусідніх країнах процес русифікації, зробити його незворотним. В іншому разі путінцям не буде кого захищати, на кого опиратися, підривається сама основа путінської експансії, яка нині лякає весь світ.

Виходячи з цього, саме на розвиток, поширення, ствердження авторитету української мови в цей неспокійний час має бути звернуто особливу увагу держави і суспільства. Саме такий підхід спроможний захисти Україну, інші пострадянські країни, зменшити вірогідність розв’язання третьої світової війни. Чому навіть в планах оскаженілого Путіна не фігурує захоплення Західної України?. Бо сатрап добре знає, що його там чекає. Там сепаратистів не будуть зустрічати з квітами. Навіть модернізовані російські війська не зможуть нічого вдіяти з нацією, яка визначилася з своїми пріоритетами, насамперед з мовою. «Західняки» добре знають російську мову, але спілкуються українською. Не варто лицемірити, двомовність ряду регіонів, які повна перевага російської в деяких з них, це не сила, а слабкість, вразливість України, яку Путін використовує,, як головну домінанту своїх домагань. Інша справа, що він перебільшив мовний вплив Росії на Україну, гіперболізуючи його. Російськомовних патріотів Україні справді більше, ніж тих же зрадників, які підспівують Путіну, а дехто й береться за зброюю.

І от, в умовах, коли Росія вже не лише декларує, а й демонструє збройно «Захист росіян і російськомовного населення», в українських Парламенті і Уряді на повному серйозі розглядається можливість підвищення статусу російської мови. Певно, для того, щоб кількість тих, кого захищатиме Путін більшало. Більше того, взнак солідарності між Сходом і Півднем( При цьому ніхто не запитав патріотично налаштованих російськомовних громадян чи потребують вони цього) вживання російської стрімко зростає. Чиновники найвищого рангу на офіційних заходах заговорили російською. Мовляв, вони за єдність країни. В ряді ЗМІ взагалі забули, що вживання мов регулюється на законодавчому рівні. Продовжується практика приниження україномовного продукту на телебаченні і радіо. І це тоді, коли путінці продовжують лякати введенням своїх військ в Донбас. Запевнення, що русифікація зближує Схід і Захід  нічого не варте. Насправді такі акції нікого не зближують. Навпаки – закріплюють розкол країни, гальмуючи процес її модернізації.

Путінська Росія після анексії Криму, спроб захопити Донбас смам снизила статус російської мови як в Україні, так і в світі. Мова Пушкіна, Достоєвського, Сахарова перетворилась в засіб Геббельсівської пропаганди, нагромадження наклепів і відвертої брехні, стала уособленням агресії, імперського нахабства. Пігмеї, на кшталт Путіна, Мєдвєдєва, Жириновського, звісно прийшли в Росію не на завше, але слід рахуватися з тим, що нині Росія співає їх голосами. Нафтогазові потоки стали визначальними в життя країн, яку колись вважли лідером слов’янського світу. Це звання Росія безповоротно втратила. І це без жодного сумніву відобразиться і на російські мові. На цю ж тему читайте  в статтях «Від мовної експансії до окупації», «А розплатилися мовою. Хто і для чого торгує українською мовою», « Як російські канали «просвіщають» українців», «Помилка ВВП», «Монологи політиків і діалоги майданів», «Хто зупинить послідовників Валуєва», «Як убивали українську пісню», «Україні потрібні герої», «Виховання патріотизму», «Дрейф інтернаціоналізму до російського шовінізму», «Сила мови проти мови сили»