Мало хто сумнівався в тому, що грубі гроші, які вибиває  з своїх клієнтів Газпром не використовуються на перманентну боротьбу проти української державності. Закручуючи гайки тим структурам Заходу, які пробують чинити вплив на ситуацію в Росії за допомогою співробітництва з недержавними громадськими організаціями(прийнято закон про недержавні організації, яких прирівняли до «іноземних агентів») Росія ще з більшим завзяттям чинить тиск на Україну, залучаючи до процесу своїх «іноземних агентів». На рівні законодавства заборонивши будь-яке фінансування недержавних організацій Росії з боку Заходу, наші сусіди по відношенню до України поступають з точністю до навпаки. Потік коштів на підтримку на підтримку проросійських організацій в Україні, в тому числі й виродженцям у вигляді двох К, стрімко зростає. Показово, що ще півроку-рік тому це робилося в меншому масштабі і приховано, а з недавніх пір з такого підкупу не лише не роблять таємницю, а вже не соромляться говорити про таку «допомогу» офіційно і на повній голос. Більше того, навіть точні адреси, які саме структури заклопоталися долею мови Пушкіна в Україна, називають. В їх числі і Газпром.

Судячи з всього чиновницький клан Росії прагне хоч в якійсь мірі підправити погану славу газового монополіста в усьому світі та й в Україні.  Бо в Україні ця структура відома хіба надмірною нахабністю і невтримним здирництвом. Доповнуєтсья картина і слизьким брехливим язиком його очільників, які звикли не добирати висловів. В Україні добре знають, що є мова Пушкіна і є мова Газпрому. І між ними – велика різниця. На свою біду посол Росії в Україні Михайло Зурабов, який за посадою мав би знати це не орієнтується в таких інтелігентських. Він публічно, з простодушноюб відвертістю став славити Газпром, як провідника російської культури. І не тільки в РФ, а й в СНД і, звісно в Україні. Якщо послухати Зурабова, то вийде що ця структура багато зробила і ще більше зробить на терені зв’язків між країнами. Бо єднатиме  культури не лише газопроводами, а й культурними досягненнями. Бо відтепер «підтримка» російської мови в країнах СНД стає пріоритетом Газпрому.

Таке твердження стало справжнім сюрпризом. В Україні – особливо. Справа в тому, що українці знають Газпром зовсім з іншого боку. Найкраща деталь для характеристики з цього самого боку це вимагання 7 млрд. доларів з України за непоставлений газ. На додаток до захмарних цін на блакитне паливо, персонально установлене для «братнього народу». Конкретних цифр такої «гуманітарної допомоги», яка безумовно приведе  до гуманітарної катастрофи, М. Зурабов не називає. Поки що це, певно, державна таємниця РФ. Але ясно дає зрозуміти що не газові плани Газпрому  не менш грандіозні ніж газові. Скільки там вже планується провести газопроводів в обхід України?

Через давно діючі структури «руського міра»  Газпром фінансує випуск підручників для дитячих садків та шкіл східних і південних областей України, Планують взятися «за перепідготовяку вчителів» вражають темпи просування. За таких підходів скоро справи можуть дійти й до того, що Зурабов оголосить про перепідготовку губернаторів, голів РДА і так далі до президента і Верховної ради включно. А все починалося скромно, тихенько, виключно з мовних питань. Поки в провладних кругах України безуспішно вовтузяться  над лагодженням «мовного закону» путінська камарилья не дрімає. Нищить економіку України, гнітить-підкоряє гуманітарну сферу не своєї країни. Що ще треба вчинити російським агентам впливу в гуманітарній сфері, щоб це викликало в українських урядовців хоча б ту подобу спротиву, який час від часу демонструється в економічній сфері? На цю ж тему читайте в статтях : «Хто зупинить послідовників Валуєва», «Путінська арифметика», «Слід українського націоналізму на Кубані», « Возз’єднання як краплена карта політичного шахрайства», «що везе Путін в Україну», « ЯК Путін з Медвєдєвим копали яму»