Ще свіжі в пам’яті «проповіді» лідера третьої української республіки Ю. Луценка про «аксіому демократіїї чи про те, як народ доводить свій вплив на можновладців до того рівня, коли можна сказати, що він наймає правителів на роботу. До такого стану Україні ще далеко. Коли доходить до реальних справ, то все повертається на круги своя. Так сталося із заявою Луценка. Довірливий народ вже в першому турі обрав, по Луценку – найняв Президентом П. Порошенка . І діє ініціатор такого найму? Незважаючи на те,  що новий Президент розгортає досить-таки втаємничену діяльність( затягує подання в ВР для ратифікації угоду про євроінтеграцію, заключає, по суті сепаратний союз з однією з трьох партій коаліції, веде малозрозумілу гру в трикутнику «Порошенко – Меркель - Путіна» Ю, Луценко погоджується очолити нашвидкуруч скльовану партію «Солідарність», яку за його ж пропозицією перейменовують в «Блок П. Порошенко».

Як не крути, але процес «найму» пішов за іншим сценарієм, досить небезпечним сценарієм. Війна не привід для маніпуляцій із владою. На цю ж тему читайте в статтях «Лідер «Третьої республіки» : аналітик чи клоун?», «Хто і для чого найняв В. Медведчука», «ЯК ВВп перевтілився в ППП», «Чому падає рейтинг П. Порошенка», «Другий тур порошенко», «Ложкіну дали ложку, «Підводні камені мирного плану», « В Україні воюють не чеченці, а кадировці», «Захистимось українською мовою», «Російські маневри на українському кордоні»