Чи винесемо з них уроки?

            Для багатьох жителів Центральної і Західної України стало приємним сюрпризом, що переважна більшість їхніх співвітчизників сходу і півдня демонструють патріотизм, готовність захищати країну, в якій живуть. Це означає, що за 23 роки незалежності, не зважаючи на прорахунки і деградацію розбещених безвідповідальністю політиків і чиновників, які набивали кишені в уже незалежній Україні, виросло покоління з набагато патріотичнішим ставленням до України, ніж їх батьки і діди. Звісно, в залежності від регіонів, які мали різні історичні долі, насичення їх патріотами доволі різне, але тенденція зростання відповідальності за долю країни проглядає чітко. Патріотизм зростає в усіх регіонах країни.

            Виникає питання. Чому в такому разі В. Путін спокусився на інформаційно-пропагандистську війну з країною, де більшає патріотів? Відповідь проста. Виміряючи ситуацію своїми засобами, кремлівський стратег врахував лише настрої і стан українських політиків, чиновників і так званої еліти. Яка, як і розраховував Путін, виявилась настільки гнилою і жадібною, що й після закінчення ери Януковича продовжує гнити, отруюючи всю країну. В цьому сенсі розрахунок Путіна виявився бездоганним.

            Якби народ мовчав, то українська тимчасова влада здавала б облюбовані Путіним регіони ще швидше, ніж це відбувається нині. Єдиною перепоною для агресії Росії став патріотичний опір на місцях. Щоб захопити Крим, де патріотами проявили себе кримські татари та поодинокі українські громади, Росії вистачило місяця. Рушниця у вигляді договору про перебування ЧФ в Севастополі за драматичними правилами «вистрілила»  на початку 2014 року і привела до анексії Криму Росією.

            На Донбасі подібну «рушницю» у вигляді посилення кооперативно-технологічних зв*язків регіону з РФ теж було встановлено. І вона теж «вистрілила» сепаратизмом і масовим запроданством. І хоч постіл вийшов не таким гучним, як у Криму, але для перетворення Донбасу в бандитську зону, де відбуваються ідеологічно-національні чистки, знищення патріотів, його вистачило. Але ближчим часом Путін, як в Крим, сюди не приїде і не матиме змогу пустити, як у Севастополі, розчулену сльозу. Навіть при тому, що диверсанти і місцевий криміналітет до зубів озброєні, а власті і правоохоронці, лише імітуючи проведення АТО, застрягли піл Слов*янськом, донбасівці чинять опір.

            Парадоксально, але популізм і похідна від нього безпомічність, а то й і зрадництво чиновників тимчасової влади, яка майже цілком потрапила в руки «протушкованої» «Батьківщини», стали додатковим випробуванням регіонів на патріотизм. Люди в регіонах вже зрозуміли, що дієвого захисту від Києва не буде. І, щоб не прокинутися в чужій країні, їм потрібно чинити опір самостійно. Тобто, без зброї іти проти до зубів озброєних російських диверсантів і місцевих бандитів. Або ж вступати в протимошенківський рух опору чи проолегархічні підрозділи, які, знову таки, опиняються під егідою «Батьківщини», довір*я до якої вже не  має. Бо, попри риторику, справжньої боротьби з сепаратизмом не спостерігається. І апетити Кремля стосовно України зменшуються зовсім не внаслідок дій нинішньої української влади. Даються взнаки опір народу і досить активні зусилля Заходу.

            В. Путін, схоже, вже зрозумів, що рівень патріотизму українців позбавляє його змоги захопити всю Україну. «Непрохідними» для РФ залишається не лише Західно-Центральна Україна, а й мало не всі регіони, який «знавець історії» назвав Новоросією. Та й в Донбасі ще не сказано останнє слово. Більше того, донбаські події дали українцям корисні уроки:

1. Більшість українців змогли розібратися, що насправді чинять лідери «Батьківщини». Наскільки може бути небезпечним неспинний популізм і крутійство Ю. Тимошенко.

2. Другий урок ще повчальніший. Навіть перемога революції гідності не вберегла політикум від легковажності і недалекоглядності  одних і зрадництва інших. Створена на основі «зтушкованої» «Батьківщини» тимчасова влада проявляє неспроможність захистити людей, конституційний порядок. Крим було покинуто напризволяще. На Донбасі лише тиск народу змусив владу до… імітації дій. Розрекламована АТО «застрягла» в Слов*янську і по суті, мало впливає на ситуацію в двох областях, де диверсанти і криміналітет здійснюють ідеологічно-національні «чистки», вибивають з народу за допомогою зброї і провокацій патріотичний дух. В умовах зростаючого недовір*я до тимчасової влади українцям доводиться рахувати дні і години, що залишилися до виборів Президента, з*яви влади, якій можна буде довіряти.