Головна » Статті » Мої статті

ПОКІРНІСТЬ ЯГНЯТ

Цей час настав. І що ж? Виявилось, що навіть Україна з Президентом-регіоналом Януковичем Путіну не до вподоби. І «газове» (та й не тільки) гноблення сусідки продовжилося ще в більших масштабах. А поступки (з Севастополем і ЧФ) ще більше розпалили апетити. Коли раніше загроза нависала над особливо привабливими секторами, то тепер справа йде про повне поглинання України. Регіонали, які не так давно захоплювались своїми друзями-партнерами, тепер реальніше оцінюють ситуацію. Але при цьому покірно платять нахабам таку ціну за газ, яку ті заправили. Щоправда, стогнучи від «дружніх» обіймів, погрожують, що «перемовини будуть вести до кінця». Не уточнюючи, правда, до якого кінця – свого, регіональського, чи України., громадяни якої мали нещастя їм довіритись. Свою покірність пояснюють просто – не воювати ж, мовляв, з дружньою Росією.

Між тим, щоб добитися справедливого і поважливого до України ставлення, воювати з Росією ні в прямому, ні в переносному розумінні не треба. Досить буде зупинити знахабнілого Путіна, який, навіть перебуваючи не на найвищій посаді, дає всім зрозуміти, що Росія – це він. Як не дивно, але «регіонали» ведуть себе так, ніби свято вірять  в цю формулу, хоча все більше росіян ставлять її під великий сумнів. І діляться ним  з земляками під час акцій протестів, які набирають силу. Є ще одне пояснення покірності очільників України сусідським забаганкам. Продажні вітчизняні політологи твердять, ніби справа зовсім не в Путіні і його команді. Мовляв, хто б не прийшов до влади в Росії, буде вести себе з Україною так само. Поскільки поглинання України хочуть більшість росіян. Але це ствердження в жодні ворота не лізе. Це ні що інше, як приписування дружньому народу людоненавистських дій і планів знахабнілого від безкарності відставного кагебіста. Стратег численних газових війн не якийсь Міллер чи його заступники, а особисто Путін. І головний винуватець укладених газових договорів – від яких тріщить економіка України і потерпають її жителі – також він.

                Якось дивно виходить. Юлія Тимошенко за підписання документів, яке привело до нинішньої ситуації, сидить в тюрмі, а іншому підписанту ціла кавалькада українських чиновників на чолі з Президентом б»є вірнопідданські поклони. Певно, маючи надію, що цар-батюшка погнівається, але з рештою, змилостивиться. Даремні сподівання. Існування незалежної України, навіть на чолі з «регіоналами» - друзями «Єдиної Росії», Путіна не влаштовує. Україна для нього – головний бар»єр в реалізації планів, вона заважає йому вийти на кордони з Європейським Союзом,  зробити свій вплив на весь континент визначальним.

                Що Путін, з його диктаторськими замашками, стає небезпечним не тільки для росіян, українців, а й для європейців, розуміють все більше людей. Лише «регіонали» діють так, ніби це їм невтямки. А раз не має розуміння очевидного, то й стратегію боротьби зі злом не вироблено. Від того, що станеться неймовірне і російський газ буде замінено донбаським вугіллям, ситуація не зміниться. Путін і його команда, які вважають Україну «навіть не державою», знайдуть інші приводи для конфронтації.

                Варто зрозуміти в повному обсязі небезпеку, яка загрожує. Путін, видаючи себе за демократично обраного єдиного лідера РФ, насправді узурпував владу. Він так розставив своїх родичів і соратників, що, по суті, поставив владу і економіку Росії під свій повний контроль. Твердження, які з»явились нещодавно в британській і чеській газетах (ніби сім»я Путіна, володіючи активами в 130 млрд. доларів, стала найбагатшою в світі) не надто перебільшені. Ресурсу, який спрямований не так на соціально-економічний розвиток Росії, як на те, щоб загнати всі пострадянські країни в євразійський союз, дуже не просто протистояти. Тим паче, що в геополітичному ракурсі стримуючих важелів замало – Європейський Союз в кризі і занадто глибоко посаджений на газову голку, а США обережно ведуть себе з Росією, прагнучи, якщо не використати її в боротьбі з Китаєм, то бодай утримати її від союзу з ним.

                Таким чином, з не надто сильним і впливовим, але задиристим і нахабним від безкарності Путіним великі світу цього навряд чи будуть ставати на прю. Знову, як і в 20 сторіччі, східно-слов»янським народам доведеться справлятися зі спільним лихом під назвою імперський російський шовінізм самотужки. І ціна лікування цієї хвороби, якщо нафто-газового магната не втихомирять самі росіяни, може бути занадто великою. І не лише для України. Гітлера здача чехословацьких земель не зупинила – лише заохотила.  

Категорія: Мої статті | Додав: boleslav (01.26.2012)
Переглядів: 363 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: