Як не тужиться наша влада, прагнучи створити видимість реформ, але насправді вони не йдуть. І не підуть, поки розпеченим залізом не усунути бар‘єри, які таяться в найнедоступнішому місці – в людському факторі. Занадто багато чим в Україні торгують. Ринкові стосунки утвердилися після розпаду СРСР в спотвореному вигляді. Коли продається все – від посади (в тому числі й найвищої), до совісті, що наглядно демонструють суди, безкарно приймаючи рішення, які суперечать законам, моралі і здоровому глузду, але при цьому сприяють збагаченню тих, хто їх приймає.

            Українці мають відрізняти нормальних бізнесменів і бариг, які не мають ні совісті, ні честі і знаходяться в постійній готовності продати все що завгодно – компанію, країну,… маму рідну. У вкрай обіднілій Україні бариги не соромляться шокувати-вихвалятися своїми статками – розкішними палацами, дорогими автомашинами, модним одягом. І хоч з початком російсько-української війни бажаючих демонструвати неправедно нажиті статки різко зменшилося, клієнтів у Катерини Осадчої не поменшало. Просто потреба в таких видовищах різко знизилася і телеканали змушені викидати такі спектаклі з програм. Вже такі часткові заходи посприяли очищенню моральної атмосфери в суспільстві. Ісус Христос, стверджує книга книг Біблія, закликав гнати торговців з храмів. І тепер там їх не має. Чи не пора цю нечисть гнати із влади, яку вони перетворили в інструмент збагачення? Для цього суспільству і церкві далі варто ставати розбірливими і принциповими. Зокрема, для початку, не приймати від нечестивців збудовані ними храми, не нагороджувати церковними орденами.

            На цю ж тему читайте в статтях: «Уряд Яценюка – останній резерв Ю. Тимошенко», «Стіна плачу чи будова століття?», «З бариг у патріоти», «Другий тур Порошенка», «Пташат Петрових все прибуває», «Каїн, а де Авель?», «Попереду Порошенко».