Екс-радник Путіна А. Ілларіонов, який добре знає повадки свого бувшого шефа в інтерв’ю одному з опозиційних російських видань попереджає українців і світову спільноту, що Росія не просто влаштовує провокації стосовно України. А вже близько року веде широкомасштабну інформаціно-політичну і економічну війну і економічну війну проти своєї сусідки. Поідбнйи сценарій відпрацьовано на Грузії. Східні і південні регіони України, якщо не вжити попереджувальних заходів може очікувати доля Абхазії і Північної Осетії. Розроблений в Кремлі сценарій поглинення чи розколу України має свої особливості. Використовуючи проросійські сили місцевого розливу, сусіди розв’язавши військові операції можуть цілком представити їх, як внутрішньо український конфлікт. При цьому спрямувати його в точно визначеному Кремлем напрямку. Окремі епізоди такого сценарію відбуваються на наших очах

Кремль через залежних від нього українських високопосадовців не пускає Україну в ЄС, але й сам до останнього моменту не поспішав з наданням необхідної допомоги ненадійному В. Януковичу. Судячи з усього, очкуючи ще більшо погіршення соціально-економічної ситуації, тобто, щоб можна було брати сусідські активи – економічні і політичні вже в умовах розваленої державної влади і без організованого спротиву. Крім цього час від часу готовність проросійських сил в Україні до повної здачі Кремлю держави перевіряється різного роду вибриками довірених осіб. Поскільки терактів в Україні не відбувається, їх наполегливо імітують.  А під час мітингу на антимайдані один з регіоналів, промацуючи настрої і готуючи прихильників до часу «Ч»  слізно просив Путіна з наданої йому трибуни «захистити Україну». РІзкої реакції властей за кілька днів до поїзди ЯНковича назустріч з Путіним не послідувало. Тим самим дано сигнал – можна працювати і в такому відвертому стилі.

Наступного етапу пропагандистко-сепаративних провокацій регіонального масштабу, певно не довго очікувати. Рада якогось міста, району, області чи автономії, відчувши безкарність цілком може послідувати прикладу, який влада вчасно не присікла, І звернутися до того ж Путіна з більш конкретною і радикальнішою пропозицією. І не факт, що таке прохання на відміну від просьб хоч зменшити ціну на газ і тиск на митників, буде виконуватись оперативно і з «вогником». У екс-кегебіста Путіна це виходить найкращим чином.

Це, зокрема, добре видно на прикладі Сирії, де вже другий рік ллється кров, а число біженців досягло більш мільйона осіб і продовжує зростати. Втім, Україна не Грузія і не Сирія. ТІ контакти, які пов’язують народи Росії і України відзначаються не лише обопільною залежністю, а й гостротою, непередбачуваністю. І вогонь конфлікту, коли він, не дай Бог, буде запалено в Україні, не мине й Росію. В інтересах обох народів зупинити Путіна і полоненого ним Януковича, не допустити, щоб зарозумілий напівдиктатор, перейнявши в Сталіна  ненависть до України, проводив вкрай небезпечні політичні експерименти.