Згадаємо, як горіли очі в А. Яценюка, коли в ВР проголосували за його прем’єрство. В політиків, які усвідомлюють, що прем’єрство, та ще в такий час – це велика ноша,це не лише можливість дістати найвагоміші блага і чинності, а й неймовірна самовіддача, так очі не горять. Після схвалення ВР досить сирої і неоднозначно оціненої програми уряду Арсеній Петрович взагалі сяяв. З подібним настроєм наш прем’єр поїхав у Брюсель. Окрилений легкою перемогою над парламентом, він не мав сумніву в наступній перемозі. Чого-чого, а вмінню подобатись Яценюк навчився. Не моргнувши оком, він переконував членів новоствореної ради Асоціації «Україна – ЄС», доводив, ніби його уряд зробив велику роботу і досяг неабияких успіхів. Перелічуючи не їснуючи досягнення, Яценюк оперував як реальними фактами, так і напівправдою, а то й відвертою не правдою: «Ми скоротили 10% держслужбовців», «Збираємо податків більше, ніж раніше». Натхненна промова закінчилась звичною банальною кінцівкою: для того, щоб рухатись далі, на думку Яценюка, «Україні потрібен прилив коштів». Але євро комісари на це не повелись. Вони не гірше Яценюка знали, як він скоротив 10%  урядовців і до чого довів стан фінансів. Тож, Й. Ганс зазначив, що хоч «ЄС готова і хоче надати Україні безпрецедентний рівень фінансової підтримки, але умовою такої підтримки має бути проведення реформ». Одним словом, вимоги як до відомого Бендера: «Зранку – гроші, ввечері – стільці».

            Не знаю, як кому, а мені більше подобається позиція єврокомісарів. В ній більше проглядає турботи про благо України, ніж традиційне «дай!». Поки що уряд Яценюка виглядає не кращим чином. Готуючи реформи, чиновники списують гори паперів, щоб зафіксувати, де б ще відщипнути соціальні виплати, придумати нові збори з населення. І при цьому зовсім не «напружують» олігархів з їх мільярдними статками. Не проглядається й жодних рухів по боротьбі з тіньовою економікою, рейдерством. На очах у громадськості (ще є ЗМІ, які ведуть розслідування) крадуть мільярди, а «реформатори»  тим часом підраховують, як зекономити на відміні харчування в лікарнях і школах. Українська громадськість має підтримати жорстку позицію європейців щодо отримання конкретних результатів реформування. В такому разі «грізний» Яценюк, який спеціалізується на виголошенні різного роду страшилок для рядових українців, заговорив би по-іншому. Або ж, добре подумавши, відмовився від посади, яка йому не під силу. Все більше українців сумніваються, що з нинішнього прем’єра вийде Бальцерович. Серед міністрів уряду зрідка проглядають особистості, які щось таки можуть. Але головного реформатора, який би об’єднав всі зусилля, ще не знайшлось.

На цю ж тему читайте в статтях: «Уряд А. Яценюка – останній резерв Ю. Тимошенко», «Стана плачу» чи будова століття?», «З бариг – у патріоти», «Аваков – український Наполеон?», «Або Путін – в Києві, або Майдан – в Москві», «В Україні воюють не чеченці, а кадирівці».