Мітки: останні події свідчать, що здавалось би, не прохідні бар»єри, поставлені між ПР і «Батьківщиною», таки можуть бути подолані. Двопартійна система, як і двопалатний парламент, вигідні олігархату. Коли регіоналам не вдається створити однопартійну систему, увічнивши своє «царювання», то вони спробують реалізувати «двопартійку», повернувшись до сепаратних переговорів з уже об»єднаною з «Фронтом змін» та ПРП «Батьківщиною». Історія з Ю. Тимошенко  не лише не завадить цьому процесу, а й посприяє йому. Звісно, якщо «Батьківщина» впевнено утримуватиме позиції хоча б другої за потугою політичної сили.

                Перебіг подій навколо Ю. Тимошенко, яку ПР шляхом вибіркового правосуддя запроторило в тюрму, здавалось  би, поставив між ПР і «Батьківщиною» такий бар»єр, який ніхто і ніколи не зможе подолати. Зважаючи на таку ситуацію, здається неймовірним, що не так давно дві найбільші політичні сили країни затіяли утаємничені переговори спрямовані на те, щоб вирішити проблему влади полюбовно, поставивши суспільство перед фактом створення двопартійної системи. В той час, такий альянс поділу країни на двох був цілком можливим. Між ідеологіями ПР і «Батьківщини», котрі орієнтувались на великий капітал, особливих розходжень не спостерігалось. Тоді БЮТ ще не покидали спонсори-олігархи, а процес «тушкування», коли після виборів 2007 року з фракції БЮТ в ПР перейшла третина народних депутатів, не набрав розгону. В той час верхівка БЮТу, включаючи її лідера, керувалася досить туманною ідеологією, яка не заважала збагачуватись в незаконний спосіб. І не змагалася, як нині, із маловідомою в той час «Свободою» в національно-патріотичній риториці. І хоча тоді можливість домовитись була висока, утаємничені перемовини не привели до конкретного результату.  А обидві сторони заперечували сам факт таких перемовин.

                Схоже на те, що перебуваючи на гребені успіху (свій  президент, прем»єр, голова ВР, прокуратура, суди), ПР поставила перед «Батьківщиною» такі вимоги, що нагадували капітуляцію. І амбітні лідери БЮТ на це не пішли. Достеменно знаючи, що не все коту буде масляна. Але колишня переговорна непоступливість ПР стає недоречною. Чим гіршою стає ситуація в країні, чим невтішніша інформація з фронтів псевдо реформ, тим впливовішими в ПР стають сили, які для збереження влади готові шукати союзників на найнесподіваніших напрямках. КПУ, як союзник ПР, доживає останні роки. Симоненківці, проголошуючи ліві гасла, на ділі плазують перед олігархами, таким чином балансуючи між самознищенням  і забороною. На такому рубежі довго не втриматися. Тож, ПР потрібні більш надійні союзники, тим паче, що сподівання на псевдоспорсменів, яких в масовому порядку перетворюють на вуличну шпану, не виправдовуються. Для надання регіоналівської риторики про євроінтеграцію хоча б якоїсь переконливості потрібні союзники більш цивілізованого штибу. Як тут не згадати про респектабельну «Батьківщину», третина кадрів якої без особливих проблем перейшла в ПР.  Тим паче, що ця політична сила зайнялась поглинанням своїх союзницьких партій, демонструючи намагання зібрати всіх опозиціонерів під своє крило.

Політикам-регіоналам, які в скрутних умовах змушені повертатися до реалізації  давніх задумів, не відмовиш в логіці.  Поки є змога, треба «застовпити» за ПР хоча б статус «якщо не першої політичної сили, то й не другої». В іншому разі ПР може зовсім щезнути з великої політики, залишившись хіба на Донбасі. До продовження колись перерваних перемовин  під маркою ПРиБЮТ спонукає чимало обставин. Донецьким, хоч не хоч, а треба приймати рішення з приводу Ю. Тимошенко. В своїх вимогах очільники ЄС досить наполегливі. То чому б, підкорившись вимогам міжнародних структур, не зробити вигляд, що поступки робляться на вимоги «Батьківщини», і таким чином довести опонентам, що з ПР не лише можна, а й треба домовлятися.

Процес пом»якшення стосунків між ПР і «Батьківщиною» вже триває. І в ньому проглядають керівні руки координаторів х обох боків. Досить згадати дивні месіджи з листа качанівської полонянки щодо припинення акції «Вставай, Україно!», не висунення кандидата від опозиції в першому турі президентських  виборів… Сигнал від леді Ю. в «Батьківщині» зрозуміли. Те, що з трьох лідерів опозиції лише «правонаступник» Ю. Тимошенко Арсеній Яценюк погодився на зустріч  з Президентом на Банковій, свідчить про готовність «Батьківщини» до окремішніх переговорів з ПР. Якби в цьому процесі зближення брали участь Кличко і Тягнибок, то це свідчило б про цілком природній процес пошуку компромісу між політичними силами країни. Що ж стосується дій керівників «Батьківщини», то вони викликають обґрунтовані підозри про сепаратні переговори. На зразок тих, які велись кілька років тому. Але часи змінилися. Тепер, коли на політичній сцені з»явилися «Удар» і «Свобода», реалізація давнього задуму про звуження політичного спектру до двухпартійної системи стає набагато складнішим завданням.  Але це зовсім не означає, що не знайдеться політиків, які спробують нагріти на цьому руки.