За останні два роки про місцеве самоврядування в Україні згадують раз на рік. У вересні, коли формально відзначають день, який так і не став святом. Цього разу президент вручив мерам ряду міст державні нагороди. Мабуть що глава держави й має високо оцінювати непросту працю міських голів, які умудряються при злиденних бюджетах давати лад складним міським господаркам. А от формулювання того, за які заслуги нагороджують мерів дивує. Виявляється, нагороди «за особисті досягнення в розвитку місцевого самоврядування». Але чи можна розвивати те, чого не існує? Й раніше місцеве самоврядування не було в фаворі влади. Але за останні два роки йому ще більше вкоротили повідок. Останні права, а разом з ними і все інше – землю, пасовища, лісові і водні угіддя у громад забрали. Як результат ЖСК міст -  в боргах, а села – в розрусі, втрачаючи і той мінімальний соціальний мінімум, який мали раніше – школи, лікарні клуби.

ПР, виникнувши як політична сила, яка турбується про розвиток місцевих громад, опинившись у владі добиває місцеве самоврядування. При цьому подаються виразні сигнали: мовляв, владу турбує стан громад. Скажімо, на політичному шоу Савіка Шустера  винесли на обговорення питання: що більше заважає місцевому самоврядуванню: централізація чи корупція. Хоча обидва домінуючі в Україні процеси насправді є близнюками. Централізація всього і вся – це привідний механізм для просування корупції. Схоже на те, що як ПР в’їхала у владу за рахунок намірів розвивати місцеве самоврядування, захищати громади, так і позбудеться влади, не виконавши своєї головної обіцянки, яка навіть фігурує в імені партії.