Діалог з народом 24 квітня засвідчив, що ділити владу ВВП ні з ким не збирається. Останнім часом ситуація на самому верху керівництва Росії зазнає суттєвих змін. Комусь же треба відповісти за невиконання зобов’язань. Бо замість світлого майбутнього, пов’язаного з дією Митного союзу на його головного інтегратора, цебто Росію, звалюються всі біди. Від інфляції, втрати ваги рубля до рецесії, яка стрімко наближається. А поскільки біда одна не ходить, то й і в зовнішній політиці відбуваються провал за провалом. В Сирії втрачає позиції президент Асад, якого необачно підтримує Росія. Тож існування єдиної в Середземному морі військово-морської бази ставиться під велике питання. А тут ще й стосунки із США доходять до критичної межі. То у зв’язку із прийняттям закону Магнітського, то з цілком зрозумілими підозрами, пов’язаними з подіями під час бостонського марафону. До всього цього ще світові ціни на нафту опустились нижче 100 доларів за барель.

Як би там не було, а доведеться комусь відповідати, що навіть з Україною, на чолі якої став «наскрізь свій Янукович» ВВП не може дати ради. І своє безсилля висловлює в такій формі, що має нагоду цілком втратити партнерство з найбільш лояльною до Росії країною. Ціла серія невдач не змогла не вплинути на стан керівного тандему Росії. В, Путін на одній з офіційних нарад так «пройшовся» про діяльності Д. Медведєва, що представникам президента довелось давати спростування. Мовляв, про відставку прем’єр-міністра не йдеться. Але сигнал російському суспільству, якого не надто влаштовує нинішня ситуація прозвучав. І був підхоплений. Мєдвєдєва почали всіляко принижувати в ЗМІ та інтернеті. За «ДІмона» він навіть обідився, що лише підштовхнуло недоброзичливців. Втім, все закінчується як і мало завершитись. Двох царів росіяни не сприймають, їм цілком достатньо одного. І це – Путін. Медвєдєв даремно сподівався, що тандем, в який він входить керуватиме країною по життєво, змінюючи одне одного в головному кріслі. Даремні сподівання. ВВП, роздратувавшись невдачами показав Медвєдєву його місце в політикумі. Але показав піся того, як забезпечив собі, по суті, по життєве президентство. І двійник-близнюк йому став не потрібним. Так що Росія і світ мають змогу побачити ВВП в черговій іпостасі.

Першою була, коли Путін став наступником Єльцина, друга – коли керував Росією в складі тандему. І третя, вона ж остання, коли стане самодержцем, залишившись сам на сам з безмежною владою. І щоразу зі зміною іпостасі – це був новий Путін, який міняв форми і методи діяльності. Його правління змінювалось не в кращий бік. Тож цілком можливо, що росіяни та їхз сусіди ще шкодуватимуть за Дімоном-модернізатором, який хоч і був карикатурою, але все ж якимсь чином пом’якшував режим. На цю ж тему читайте в статтях «Путні відкриває «Народний Фронт», а Янукович сподівається на ПР», «Російська рулетка», «шевченківський березень і пушкінський червень в інтепритації путінський пропагандистів», « Як з Путіна, як колись із Сталіна ліплять світового лідера», «Путінська арифметика», «Між Кримськом і Тузло», «Нащадки орди і європейський вибір», «Путін, євразійство і «рускій мір»