Євромайданівці, виступивши на захист своєї гідності і суверенних прав навряд чи повністю усвідомлювали, що вони зачепили-розворушили не лише вітчизняних злодіїв, казнокрадів і корупціонерів, а й своїми діями і прагненнями справедливості дуже вже стривожили Путінську Росію з її маніакальними прагненнями відновити імперію зла і грубої сили. Поразка в Києві, яка призвела до встановлення народовладдя так розлютила путінців, що вони поставили на карту міліарної сили все, що було можна. Тобто, не лише благополуччя сусіднього народу, а й глибинні інтереси самої РФ, благополуччя в Євразії та й в усьому світі.

ВВП на рівні інстинкту відчуває, що тріумф демократії в Україні – це безславний кінець його кліки, разом з його «керованою демократією». Заради збереження існуючого в РФ одноособового режиму, який тримається на системному проведенні «антитерористичних заходів»  його фундатори готові на все. Це вже відчули на своїх долях молдовани і грузини, народи Прибалтики, разом з населенням Чечні і Дагестану. Тепер черга дійшла до України. Почалося з Криму – війскова операція явно розрахована, на те, що спровокувати громадянську війну в Україні і нагріти на ній зажерливі імперські руки. Хоч захоплення Криму проводилось військовими без пізнавальних знаків всі розуміли – в хід пішла путінська технологія захоплення чужих земель. Через кілька днів кримська операція вже назвала своїх «героїв». Глава маріонеткового Уряду АРК, обраний під дулами автоматів С. Аксьонов звернувся до Путіна про «надання сприяння» у забезпеченні миру і спокою». І, як мовиться пішла писать губернія… Держдума Росії, не надто довго задумавшись  прийняла рішення про військове вторгнення в Україну. Тут і невдаха-президент нагодився. Його народ  «обідив», і рятуючись від його  гніву той сховався під крило того ж Путіна.

Чи вистачить у ВВП «горючого матеріалу», щоб провокувати громадянські війни у всіх вільних країнах, і водночас не допустити сплеску внутрішніх війн – велике питання. Відповідь на яке наближається з кожною авантюрою. Російське вторгнення показало, що воно готувалося з участю продажного Уряду на чолі з В. Януковичем, який послідовно знищував армію, замінюючи ї «Беркутом», його кадрові призначення в силових і військових структурах підготували грунт для вторгнення військ іноземної держави. Як, бачим Янукович пригодився ВВП і його команді у вигляді вже неповноправного Президента а «політичної ганчірки». Але все-таки пригодився Путіну. От тільки гріхи невдахи-президента Путіну доведеться брати на себе, і не лише останнього часу. Рано чи пізно ВВП потрапить в таку ж ситуацію як Януковичі йому, як і тому не знайдеться на планеті зручного місця. На цю ж тему читайте  «Родословна російського кредиту», «Удар по сепаратизму». «Керченський міст чи операція Тузла-2», «Кредит на крові», «Між Євромайданом і Межигір’ям», «Кредит на крові», «Чи личать беркутівським футболкам георгіївські стрічки» «Помилка ВВП» «Возз’єднання як краплена карта політичного шахрайства», «Кравчук забалакав Конституційну асамблею, а тепер заговорює круглий стіл», « Монолог політиків і діалог майданів», «Російськомовні за українську Україну», «Багатоходівка Путіна або як Росія через Україну прагне вийти на кордони з ЄС», «Синдром Добкіна», «Росія втягує Україну в гонку озброєнь», «Путін не підпалюй Україну – згорить Росія», « Азарову все заважає, а Медведчук підкрадаєтсья до влади» «Євромайдан: усіпх ще не перемога....”, «Азарову все щось заважає», «Що заважає поганому танцюристу, а що – Азарову», «Форбс» інтригує чи провокує», «П. Симоненко отримав інструкції Кремля», «Чи стане хазяїн Донбасу героєм України», «Автомайдан: Помаранчева революція може повторитись в автомобільному варіанті», "Коли народ бідує, регіонали у ВР – жирують»