Знамените булгаковське вислів на предмет того, що «москвичів зіпсувало квартирне питання» виявилося універсальним, чинним поза часом і простором. Це питання в часи класика «псував» не тільки жителів тодішньої радянської столиці, але й провінції. І зіпсував до такої міри, що й після розпаду СРСР і переходу на ринкові відносини чиновники пострадянської України шукають і знаходять лазівки для отримання дармового житла. Серед майнових проблем квартирне питання залишається гострим і болючим. Навколо нього шикуються хитрі схеми, плетуться багатоходові інтриги, і виникають гучні скандали. При тому, що житлове питання в Україні формально вважається врегульованим, супроводжуючий його скандальний «букет» ставить перед таким твердженням властей велике питання.

Конституція України підтверджує відмову держави від патерналістських підходів. Право на житло гарантується створенням умов, за яких кожен громадянин повинен мати можливість його побудувати, придбати у власність або взяти в оренду. При цьому, в Основному законі є положення про те, що громадянам, які потребують соцзахисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату. Здається, все ясно: громадянам дається можливість вирішувати житлові питання за свій рахунок, і лише потребують соцзахисту зберігають право на безкоштовне житло. У Конституції немає навіть натяку на те, що на безкоштовне житло можуть претендувати чиновники або чимось відзначилися діячі. Але в Житловому Кодексі це положення «уточнюється»: право на отримання житла мають громадяни, які потребують поліпшення житлових умов. Як бачимо, за Конституцією право на безоплатне або пільгове житло мають ті, кому потрібно соцзахист, а в Кодексі - «громадяни, які потребують поліпшення житлових умов». У першому випадку це незаможні - інваліди, багатодітні, інші представники пільгових категорій, а в другому - хто завгодно, який вважає, що його житлові умови вимагають поліпшення. Положення-то широке, виписане як нібито спеціально для чиновників. Кожен їх крок по кар'єрних спіралі може супроводжуватися «поліпшенням житлових умов». А житла як не вистачало за часів Булгакова, так і не вистачає. На чию користь заканчи змагання претендують на житло чиновників і незаможних, можна не згадувати. Спритним чинушам навіть невеликої щілини достатньо, щоб пролізти в «нужденні», а Кодекс залишає діри для зловживань.

Сформована система розподілу безкоштовного житла дає простір для маніпуляцій. На ділі такі черги або просуваються вкрай повільно, або стоять на місці, а трапляється, що рухаються ... у зворотний бік. У їх числі виявляються саме представники тих категорій, які, за Конституцією, єдині, хто має право на безкоштовне житло, тобто, незаможні. Справа в тому, що видача безкоштовного житла регулюється за різними списками: загальним, позачерговим, першочерговим. І який «сорт» черговиків отримує перевагу, очевидно. Більшість співгромадян звикло до того, що безкоштовних квартир не дають. Але це, виявляється, не так. З нормативних актів радянських часів залишилося в числі діючих не багато, але в питаннях розподілу безкоштовного житла для чиновників майже все як і раніше. Способи, як оперативно заволодіти квадратними метрами, є. Існує стара практика ротації кадрів (причому, не одинична), коли чиновник переїжджає з місця на місце, попередня квартира залишається дітям або іншим родичам, а прибулий в столичний регіон чиновник знову претендує на житло. Його дають у вигляді винятку, позачергово або в першу чергу. Житло можна отримати «в користування» і перевести в постійне. Службову квартиру можна перетворити на приватну, а ще - «вибити» безкоштовно землю для відомчого будівництва або відхопити вагому частку вже побудованого житла на кошти інвесторів, - знову-таки, за рахунок інших.

Кількість силовиків, чиновників та інших першочерговиків, яким немає коли стояти в «загальних» чергах, до такої міри не малий, що їм хоча б між собою в - «пільгових» розібратися. Наприклад, на безкоштовне житло претендують судді. Але ж є ще співробітники служби безпеки, міністерства внутрішніх справ, прокурорські працівники. Не відстають і місцеві чиновники. Хто ж відмовиться від отримання безкоштовної квартири, та ще в Київському регіоні? Ось і виходить, що на міста Київської області припадає ну дуже велика «квартирна» навантаження. Не всім адже столичним чиновникам і їх домочадцям вдається отримати дармове житло безпосередньо в Києві. Квартири в Броварах, Ірпені, Вишневому теж вважаються не поганим варіантом.

Взяти, приміром, Бровари. Наявність добре розвинених транспортних розв'язок і безперебійне курсування «маршруток» роблять квартири в цьому місті досить престижними і бажаними. У Броварському міськраді створили спеціальну комісію із забезпечення реалізації житлових проблем. Як вона працює, які у неї пріоритети? Як вдалося з'ясувати тутешнім активістам, в минулому і позаминулому році більше 50% від загальної кількості розподіляються квартир у цьому місті безкоштовно отримали представники МВС, СБУ, Міноборони, суду та прокуратури. Дещо менше квартир дісталося працівникам місцевих комунальних служб. Для решти залишилися крихти.

Треба сказати, що Київщину квартирні скандали стрясають із завидною постійністю. Недавній з них трапився у Бучі. Нинішньої зими тутешній виконком виділив безкоштовне житло кільком чиновникам. Ясна річ, що БУЧАЦЬКІ черговики-пільговики, довгий час очікують покладених їм квадратних метрів, обурилися і зажадали пояснень, які, природно, звучали невиразно і непереконливо. Втім, обходити черговиків - звична справа. Ні для кого не секрет, що чиновники і раніше отримували квартири, причому, для цього не потрібно було навіть проживати в Бучі ... Втім, така практика поширена і активно, особливо останнім часом, використовується не тільки в Київській області. Є інформація про те, що «свої» місця у черзі за безкоштовними квартирами, не проживши в Києві покладеного терміну, активно освоювали чиновники низки столичних районів.

Звідки беруться квартири (тим більше, безкоштовні), якщо, як правило, місцеві виконавчі комітети самостійно житла будують мало? Левову частку квартир, що у розпорядження місцевих рад, ті отримують за рахунок забудовників, і столична область - не виняток. Всі ті, хто зводить житло на Київщині, повинні відраховувати так звані «внески» до фонду розвитку тих населених пунктів, в яких ведеться будівництво, таким чином ніби купуючи собі право на стройработи. «Внески» визначаються у квадратних метрах побудованих квартир. Треба сказати, що місцева влада досить швидко звикли до великих «пайків», складовим 10% від побудованого і їх посилено освоювали, ще й не вистачало для все зростаючої армії чиновників. Та й пільговикам, хоча б для видимості, треба було щось виділяти.

Хто знає, яких би масштабів досягла корупція в житловому питанні, якби в процес не втрутився економічна криза, який завдав відчутного удару по будівельній галузі. Тягнути корупційну «десятину» забудовники та їх інвестори вже не могли. Уряду, що зіткнулося з обвалом у будівництві житла, нічого не залишалося, як зменшити апетити місцевої влади в отриманні та розподілі безкоштовного житла. Замість 10% наказали віддавати «лише» 2% (але ряд місцевих органів влади воліє як і раніше претендувати на всі 10%). Після того, як частка виділеного безкоштовного житла зменшилася в 5 разів, ділити його між пільговиками і своїми людьми стало складніше, число скандалів зросла. Так, у Василькові, незважаючи на зниження частки виділяються забудовниками квадратних метрів, вирішили продовжити квартирний рай для чиновників, суддів, прокурорських і міліцейських працівників. Оскільки виділяються забудовниками квартир не вистачило, то ініціативне в подібних питаннях міське начальство пішло на безпрецедентні заходи, залишивши без житла при здачі будинку не тільки пільговиків, а й ... інвесторів, тобто, громадян, які виділили кошти на будівництво будинку і, природно , готувалися заселити викуплені ними квартири. Але не всі з них могли це зробити, тому що в їх квартири вже були поселені суддя, працівник прокуратури і т.д. Інвестори після того, що сталося могли хоча б спробувати захиститися через суди, ЗМІ, а пільговики і цієї можливості позбавлені. Адже положення про чергах виписано настільки нечітко і не конкретно, що залишає що не обмежені можливості для зловживань.

Після зменшення частки житла, що виділяється забудовниками громадам, в числі найбільш постраждалих виявилися ті ж фігуранти загальних черг, які й раніше не особливо рухалися, а останнім часом задкують тому, оскільки комусь з незамінних обов'язково і терміново знадобилося житло. У міськраді одного з найбільш забудовуються пристоличних міст - Вишневого коридори обвешен списками черговиків. Мовляв, все прозоро і справедливо. Насправді, як стверджує депутат міськради Володимир Тищенко, це не більше, ніж ширма для непосвячених. Загальна черга-то застигла на місці, а реальні квартири потихеньку отримують зовсім інші люди. Їм для цього не потрібно ні виставляти свої прізвища на загальний огляд, ні навіть жити у Вишневому. Виходить, що де-юре забудовники розраховуються квадратними метрами, але частина житла потрапляє до рук людей, які не мають до міста ніякого відношення. Робота комісії з розподілу житла закрита, в тому числі і для депутатів. Таке грубе порушення законності можливо лише в тому випадку, якщо розподільників житла в їх прагненні обдарувати чиновників і ущемити незаможних підтримують представники вищих ешелонів влади. У ланцюжку «виділення землі під забудову - будівництво багатоповерхівок у престижних місцях - розподіл житла» корупційна складова зашкалює.

А тепер займемося нехитрими підрахунками. Навіть якщо візьмемо, наприклад, нинішню вартість самих малих, однокімнатних квартир, то в Броварах така квартира в залежності від метражу коштує від 45 тис. доларів, у Бучі - близько 40 тис., у Василькові - близько 48 тисяч. Візьмемо середню ціну 1-кімнатної квартири в області - 45 тис. доларів (не кажучи вже про великі розміри) і помножимо їх на середню цифру побудованого і зданого в експлуатацію житла на Київщині - 1 млн. кв.м. Його вартість становитиме приблизно 45 мільйонів доларів. Вичленуємо з цієї цифри ті самі 10%, на які так завзято претендують чиновники, силовики та інші «пільговики». Виходить, що безкоштовне отримання квартир чиновниками і силовиками тільки в столичній області, за найскромнішими прикидками, влітає в більш ніж в 4 500 000 доларів. Погодьтеся, це досить відчутний «корупційний податок», який сплачують потребують багато в чому громади для того, щоб аж ніяк не бідують чиновникам «покращити життя вже сьогодні».

Може, гучні скандали укупі з п'ятикратним зменшенням безкоштовного житла змінять співвідношення у виділюваних квадратних метрах для чиновників і істинно нужденних на користь останніх? На жаль, останні рухи тіла влади не залишають таких сподівань. 04.02.2013 р. Кабмін прийняв рішення відмовитися від фінансування коштів, що спрямовуються на формування єдиного держреєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов. Кошти будуть направлятися для держпідтримки на будівництво або придбання доступного житла. Перспективи фігурантів загальних черг на квартири визначені досить конкретно, щоб не плуталися під ногами у першочерговиків і позачерговиків. А ті, треба думати, свого не упустять. Якщо в уряду руки не доходять до реального вирішення питання, може, слід місцевим органам влади піднатужитися і скинутися на створення окремого УКБ (управління капбудівництва) для особливо привілейованих? І нехай будують житло. Але - за свої гроші. Місцевим громадам це обійдеться куди дешевше, ніж постійно платити додатковий податок на користь обраних.