Інтернаціоналізація чи денаціоналізація

Українська демократична революція, яка зуміла зламати хребет банді Януковича на самому злеті досягнень потерпіла дошкульну поразку. Під час парламентських виборів орієнтовані української України політичні сили потерпіли дошкульну і несподівану поразку. «Переможцями» в особі фронтовиків, Порошенківців та само помічників вирішили, що зуміють управляти Україною без політ сил націоналістичного та й націонал-демократичного. На війні без них не обходились і тепер не обходяться, але у велику політику йти  - зась. А вирішивши так -  цинічно пішли до влади. Взявши в свої ряди для декору по кілька десятків не надто досвідчених і довірливих активістів.

Так уже не раз траплялося в історії революцій на нашій землі, щось подібне сталося і в 20-ті роки минулого століття після так званої соціалістичної революції, коли національно-визвольна революційна війна розпочата націоналістичними силами закінчилась їх поразкою. Не в останню чергу тому, що чимало революційних українців «клюнули» на Єзуїтську російсько-імперську приману соціалістичного штибу. Та замість рівності, братерства і добробуту у всьому світі Україна отримала персонально війну, голодомори і національне рабство. Нині проходять аналогічні процеси, спрямовані на те, щоб в умовах війни, якою можна все виправдати приступити до інтернаціоналізації влади в України, відтіснити  від прийняття рішень етнічних, скомпрометувати націоналістичні  і націонал-демократичні сили. При цьому, «переможці» своїх партнерів з якими разом робили революцію для приспання українців облудно, по єзуїтські використовують гасла Свободи, яку вони не допустили в парламент. Від Слава Україні до Слава нації – смерть ворогам.

Лібералізм нинішніх владців до залишків регіоналів – це не м’якосердість, а чіткий прагматичний розрахунок.  Ці «кадри»  знадобляться «переможцям» для боротьби з українськістю, коли вона настільки оживе, що вимагатиме більшого місця у владі. Перед українцями стоять складні і дуже «тонкі» проблеми. Відповіді на ряд  проблем цього плану, в тому числі й про те, хто і за яку Україну бореться можна знайти в статті С. Біличенка «Про що мовчать розумні українці», яку сайт передруковує з «УП»(шукайте в каталозі статей)