Не газом єдиним нас душать

            Не одне газове питання розділяє сусідні країни. Просто воно вийшло на перший план, звідколи братні народи СРСР, насамперед, росіяни, спільно викачавши вуглеводородні ресурси і кадровий потенціал з карпатського регіону, відмежувалися від України і поставили країну на бандитський газовий лічильник. Але газ – не єдине джерело здирництва Росії у відношенні України. Є чимало інших. І одне з найболючіших питань «братніх» стосунків, яке в останні місяці вийшло на перший план – це нерівноправний і здирницький обмін в сфері телекомунікацій.

            «Порядок» взаємостосунків, який склався, приводить не лише до того, що російський телебізнес розвивається, а український занепадає. Є в цих ненормальних стосунках і більша біда. Телесеріали, які плануються і розробляються в Росії, несуть в Україну отруту російської зверхності, гримучу і вибіркову суміш імперсько-радянських ідей. Інформаційно-ідеологічні телевізійні диверсії доповнюються дорожнечею російських телесеріалів. Українські телеканали всіх чотирьох олігархічних телегру один з поперед одного закупають права на використання телесеріалів. Внаслідок штучно створеної конкуренції на російський непотріб ціна на включенні російських серіалів досягла 70-120 тисяч доларів за серію.

            Цих коштів, зібраних з українців, російським компаніям вистачає для повного повернення затрат на створення серіалів. А від переглядів у самій Росії телебізнес отримує чистий прибуток. Тим часом, український телебізнес залишається збитковим, тому його ведуть олігархи, які заробляють кошти на інших напрямках підприємництва.

            Під час загострення нинішньої кризи справи дійшли до того, що в українських телевізійників не має коштів для викупу прав на показ російських серіалів.

            Це саме той випадок, коли біда може на добро вийти, допоможе українським телевізійникам позбавитися впливу росіян, які останнім часом прирівняли телепродукт до автомата Калашникова. Українські урядовці хоч-не-хоч, а змушені створювати бар*єри-перепони на шляху. І відключення найбільш брехливих російських каналів справи не вирішує. Потрібен більш надійний запобіжник від проникнення російської пропаганди, яка ллється зі всіх ЗМІ. В цих умовах продовжувати закупівлю російських серіалів – значить свідомо підривати основи української державності.

            З чотирьох телегруп ініціативу проявили телевізійники «1+1» І. Коломойського, публічно заявивши про те, що не допустять в ефір телеканалів всієї групи пропаганду російських телеканалів. При цьому наголошено, що присутність такого контенту в українському телеефірі має всі ознаки державної зради.

            Але поведінка керівництва цілого ряду телеканалів, які під виглядом  об*активності поширюють і підтримують путінські уявлення про взаємини України з Росією, не залишає сумніву, що вони перейдуть цю межу. І намагатимуться вернути все, як було. Тому ініціатива господаря і менеджмента однієї телегрупи – це добре. Але потрібні законодавчі заходи, які б, з одного боку, не допускали б такого «співробітництва», яке тривало роками, а з другого, стимулювало розвиток національних мовників, створення своєї телеіндустрії, основаній на чітких засадах державності.