Фінансова дестабілізація, спричинена 200-відсотковою девальвацією гривні та інфляцією, стала неабияким випробуванням для всіх соціально-економічних структур. І сучасна торгівля — ритейл із добре розвиненою інфраструктурою та зовнішнім блиском маркетів — не стала надійною ланкою в системі продовольчої безпеки країни. Про це свідчить як виникнення невиправданої споживчої паніки у зв'язку із зовсім не дефіцитними продуктами повсякденного попиту, так і те, що, використовуючи ажіотаж, мережі в невиправданих масштабах почали дружно підвищувати ціни на продовольство. Ситуація із забезпеченням продовольчої безпеки багато в чому утримується завдяки прямим зв'язкам споживачів із сільгоспвиробниками та організації ярмарків. Ця форма торгівлі, подібна до добровольчого й волонтерського рухів, розвивається на основі народної ініціативи, що дозволяє знаходити вихід зі складних ситуацій.

У мережах і на ярмарках

В епіцентр панічних споживчих настроїв, що супроводжуються спустошенням контейнерів і полиць, насамперед потрапила продукція, яку виробляють переважно агрохолдинги і яку реалізують у роздрібних мережах: борошно, крупи, соняшникова олія, цукор. Ажіотаж змінився встановленням цінових рекордів. Набагато більшою стабільністю вирізнялася ситуація на продовольчих ярмарках. Та й ціни на продукти, основні обсяги яких виробляють фермери та особисті селянські господарства (овочі й фрукти, м'ясо, молочні продукти), підвищуються помірніше, істотно гальмуючи процес подорожчання товарів повсякденного попиту. На відміну від агрохолдингів, які для збільшення своїх доходів розширюють масштаби виробництва окремих сільгоспкультур, встановлюють монопольно високі ціни як на зовнішніх, так і внутрішньому ринках, дрібні й середні сільгосппідприємства, вирізняючись розмаїттям виробництва та орієнтацією на вітчизняних споживачів, створюють конкурентне середовище, що сприяє встановленню справедливих цін.

З розривом усього в кілька днів автори цих рядків побували в мережах і на одному зі столичних ярмарків і порівняли ціни. Кілограм картоплі в "Сільпо" коштував 5,99 грн, у "Великій кишені" — 5,49. Якщо ж продукт був фасований, то — 7,48 грн. А на ярмарку, який щосуботи збирається на столичних Позняках, цей продукт, причому відмінної якості, городяни брали малими й великими сітками за ціною 3,5–4,5 грн за кг. У названих мережах буряк пропонується відповідно по 8,99 і 7,99 грн, цибуля — 7,28 і 7,19. Тоді як селяни на ярмарку продають ці овочі по 4,5–5 грн за кг. Розрив між цінами в мережах і на ярмарку на моркву й капусту іще більший. 

Через подорожчання імпортних фруктів хітом продажу стали вітчизняні яблука, зайнявши центральні розкладки навіть у мережах. Їхній товарний вигляд відмінний. І хоча вони зовні ще не зовсім дотягують до імпортних, проте останнім часом істотно до них наблизилися. У "Великій кишені" яблука пропонують за ціною від 15,99 до 19,98 грн за кг. У "Сільпо" ціни ще вищі — від 19,99 до 27,99. На ярмарку яблука від виробника пропонуються від 10 до 15 грн за кг. 

Курячі яйця, якими у "Великій кишені" торгують за ціною від 17 до 22,06 грн за десяток, а в "Сільпо" — від 17,99 до 25,5, на ярмарку продаються по 12–16 грн.

Після паніки — підвищення цін

Прелюдією до споживчої паніки стало те, що в рік рекордного збирання зерна в країні почав дорожчати основний продукт — хліб. При цьому населення отримало сигнал-попередження: "Ще не таке буде". У розпал "борошняного" ажіотажу керівництво одного з найбільших виробників — "Київхліба" — "заспокоїло" людей, оголосивши, що не забариться чергове підвищення цін — цього разу на 30%. Тямуще населення, усвідомлюючи, що готовим хлібом не запасешся, кинулося купувати борошно. У супермаркетах першими були спустошені, показавши дно, контейнери й короби з борошном і крупами, а з полиць зметені соняшникова олія і цукор. Мережі не згаяли шансу скористатися споживчим бумом для чергового підвищення цін. Спустошені контейнери з борошном за день-другий знову наповнилися. Але ціна продукту з 6,25 зросла до 8,8–8,9 грн за кг. Полиці з крупою і соняшниковою олією в маркетах теж постаралися заповнити, але цінники після цього виставили вже інші.

Споживча паніка, що передувала підвищенню цін, була підігріта хронічною хворобою роздрібних мереж — недосконалою, уразливою системою стосунків із постачальниками та сільгоспвиробниками. Експерти звертають увагу на те, що деякі роздрібні мережі висновків з торішнього уроку у вигляді штрафів, накладених на них АМКУ за картельну змову, не зробили. Вони продовжують диктувати свої умови постачальникам, перекладаючи на них значну частину своїх витрат. І далі діє система поставок, за якої мережі відкладають платежі за продукцію на два-три місяці. Директор Асоціації постачальників торговельних мереж О.Дорошенко вважає, що такий "порядок" навіть у нормальних умовах завдає шкоди постачальникам, а в умовах інфляції та фінансової нестабільності й поготів неприпустимий. Місяцями не отримуючи коштів за поставлені продукти, деякі постачальники-сільгоспвиробники змушені залишати ринок, інші скоротили поставки або переорієнтувалися на базари й ярмарки. І ця обставина істотно позначилася на діяльності маркетів. Ті мережі, керівництво яких зважило на прорахунки й оперативно налагодило нормальні стосунки з постачальниками, змогли швидко закрити "прогалини", що утворилися в асортименті продукції, а ті, де замість комплексу заходів спромоглися лише підвищити ціни, продовжують лякати покупців порожніми полицями.

Від Києва до околиць

На відміну від мереж, які прагнуть отримати односторонні переваги над партнерами по бізнесу, на прод'ярмарках діє демократична, послідовно ринкова схема взаєморозрахунків без відстрочок: "товар — гроші". Через недоліки й недосконалість діяльності роздрібних мереж, що особливо проявилися в умовах фінансової нестабільності, споживчі ярмарки стали особливо привабливими.

Навіть у столиці, де не бракує об'єктів сучасної торгівлі, розвиток і вдосконалення прод'ярмарків — на першому плані. У більшості районів їх проводять регулярно, а в останні місяці — щотижня. У КМДА мають намір просуватися далі, працювати над організацією ярмарків різних видів, у тому числі й постійних. У більшості районів Київщини ярмаркують відразу по кількох напрямах — фермери охоче приймають запрошення торгувати в столиці й інших великих містах, водночас забезпечуючи свіжими й дешевими продуктами населення сільських територій. Так, у Фастівському районі місцеві фермери беруть участь у постачанні продуктів у столицю, райцентр і на щотижневі ярмарки у ближніх населених пунктах: Фастівцях, Трилісах, Боровій... Поруч із фермерами у таких ярмарках віднедавна беруть участь і новостворені обслуговуючі кооперативи, в які  селяни-одноосібники об'єдналися для спільної діяльності, у тому числі й для реалізації продукції.

Ярмарки, завдяки яким городяни забезпечуються продукцією за прийнятними цінами, а фермери отримують украй необхідні для весняних робіт кошти, стають дедалі більш затребуваними. На Львівщині за минулий рік відбулося 1850 прод'ярмарків, де було реалізовано 29,1 тис. тонн продуктів на суму 114,5 млн грн (порівняно з торішнім ярмарковим виторгом зростання вдвічі). Директор департаменту ЛОДА О.Мачур вважає, що зростання ролі ярмарків в умовах фінансової нестабільності можна пояснити. В області 95% овочів і 90% м'яса виробляється в особистих селянських господарствах, які найбільше зазнають труднощів з реалізацією виробленого. А ярмаркова торгівля дає селянам можливість позбутися посередників і отримати зароблене повністю. Обсяги продуктових поставок для городян від цього істотно зростають.

Ринок внутрішній і зовнішній

В умовах фінансової нестабільності даються взнаки загрози зовнішнього плану. Курсовий розрив підвищив попит на українські товари, які різко подешевшали. І така ситуація, залежно від того, як до неї поставитися, може стати як експортною підмогою майбутньому економічному зростанню, так і істотним ризиком, що здатен деформувати і так несталий зовнішній ринок країни. Про дефіцит основних харчових продуктів у країні не йдеться. І краще підтвердження тому — багатий асортимент прод'ярмарків. Але стабільність внутрішнього ринку передбачає наявність на ньому повного набору вироблених продуктів за прийнятними цінами. А із цим неув'язки, й дедалі відчутніші. Експерти проекту "АПК-інформ: овочі та фрукти" констатують: "Овочі борщового набору дорожчали через зростання попиту на зовнішньому ринку". Яскравий приклад — капуста, якої заготовлено достатньо. Але після того як її почали експортувати в чималих обсягах, за один тиждень вона подорожчала на 28,6% (морква — на 17,4). За чотири місяці помірного, але постійного подорожчання вартість овочевого кошика українців підвищилася на 81%. І це, зауважимо, відбувається з продуктами так званого борщового набору, за наявністю й цінами на який нібито здійснюється особливий моніторинг і контроль.

Що ж до низки звичних і необхідних продуктів, які не підлягають контролю, то  вони можуть стати для українців і зовсім недоступними. Скажімо, часник, урожай якого був відмінним і ціна якого восени коливалася в межах 20–30 грн за кг, за останні тижні майже зник з базарних розкладок, а ціна на нього в супермаркетах коливається від 98 до 120 грн за кг. Цей продукт пропонують тепер переважно поштучно: за 3—5, а то й 10 грн. Схоже, що події на "фінансовому фронті" не тільки значно збільшили витрати на приготування борщу, а й позбавляють українців звичної приправи. Тим паче що ситуація, характерна для нинішнього року, може затягтися. Вирощені цьогоріч овочі приречені бути набагато дорожчими, ніж торішні. У цьому легко переконатися після ознайомлення з "ошалілими" цінами на насіння, і не тільки часнику, який тепер став дефіцитним. Утім, дорожчає не тільки посівний матеріал, підготовкою якого в країні мало хто займається, а й міндобрива, засоби захисту рослин від шкідників. При цьому селянські домогосподарства й фермери, котрі вирощують левову частку овочів і фруктів, на відміну від великих агрохолдингів, які такими "дрібницями" не займаються, не можуть розраховувати на банківські кредити й тим паче на зниження відсотків за ними за рахунок держави.

Утім, практика масового вивезення з країни затребуваних, особливо цінних для зміцнення здоров'я продуктів, розпочалася не сьогодні. Курсовий розрив тільки загострив ситуацію і призвів до того, що кількість скупників затребуваної за кордоном продукції істотно зросла. Оснащені транспортом групи нишпорять по базарах, скуповуючи горіхи, гарбузове насіння, сушені ягоди, мед. Рекламу поставлено добре: хто не побачить, той почує через гучномовець: "Купимо дорого". Ясна річ, що купують не дуже дорого, на 10–15% вище за середні ціни, а продають за кордоном у рази дорожче. Через відсутність офіційної статистики про шляхи-дороги й масштаби заготівель, що стають дедалі масштабнішими й більш організованими, можна судити хіба за непрямими ознаками — підвищенням цін на той чи інший продукт на внутрішньому ринку, його зникненням у продажу або... зі скандалу на митниці.

Цього разу до скандальної хроніки потрапили горіхи. Річ у тім, що цей досить корисний для здоров'я продукт по суті зник з внутрішнього ринку. Втім, сам скандал виник аж ніяк не через те, що українців залишили без звичного продукту. Важливішою обставиною стало те, що зіткнулися інтереси заповзятливих ділків і митників. Як випливає зі скарг підприємців, за своєчасне митне оформлення автомашини з нечищеними горіхами доводиться платити хабар у 5 тис. дол., ще дорожче цінуються послуги оформлення автівок з очищеними горіхами — за кожну вимагають 10 тис. дол. Кабмін ініціював службове розслідування, і правоохоронці розбираються, чи були побори, хто їх організував. Але проблема набагато серйозніша. Суми хабарів, що їх експортери горіхів хоча й зі стогонами, але платили, свідчать про чималий "навар", отримуваний за рахунок спустошення внутрішнього ринку, і так ослабленого фінансово-курсовою дестабілізацією. Адже тільки за 1,5 місяця нинішнього року було експортовано, як стало відомо з достовірних джерел, 5574 тонни горіхів на суму 404,2 млн грн.

Якщо й надалі так "вдало" вибиратимуть час для експорту затребуваних продуктів власного виробництва (тобто коли гривня знецінена, населення на очах бідніє, а до нового врожаю шлях тернистий і довгий), то можуть зникнути або стануть недоступними не тільки горіхи та часник, а й продукти більшої соціальної значимості.