Козирними картами очільників ПР щодо утримання влади був намір в разі невдач розколоти Україну, чи бодай поділити її на федеральні округи, забезпечивши тим самим вплив на південно-східні регіони. Але обидві ці карти було побито. З’їзд депутатів-регіоналів у Харкові, який мав розділити країну навпіл, не виправдав сподівань своїх організаторів. По-перше, його проігнорували керівники кількох південно-східних областей, зокрема, Миколаївської, Дніпропетровської. По-друге, загальний настрій в Україні суттєво відкорегував позицію самих з’їздівців, і волання саженних, вроді Колісніченка не дали особливого успіху. Сепаратизм і федералізм харківського зразка вийшли куцими, не переконливими. Янукович, який напередодні події покинув столицю і певний час перебубав поблизу Харкова, на з’їзд однодумців так і не з’явився. Певно, зрозумів, що цей з’їзд може допомогти йому не більше, ніж мертвому припарка. Панічний настрій «гаранта» передався й оточенню. Головні сепаратисти і за сумісництвом, головнокомандуючі «українського фронту» Добкін і Кернес, які начепили георгіївські стрічки і присягались, що не лише захистять Харківщину, а й «звільнять всю Україну від бандерівців» ще до закінчення заходу чкурнули через прикордонний пункт Гоптівка в Росію. В. Янукович, який очевидно очікував підтримки «найвірнішого» губернатора, був змушений шукати пристанища в рідній Донеччині, де ситуація як і на Луганщині, зовсім не сприяла реалізації наміру Януковича «об’їхати південно-східні регіони, поговорити з людьми, почекати реакції західних дипломатів», які були присутні при укладенні угоди Януковича з опозицією. Обіда «гаранта» стосується того, що замість поступового відсторонення його від влади, його ніби вигнали з Києва. Тут слід сказати, що виконання угоди передбачало певну долю сміливості, відповідальності всіх сторін, включаючи Януковича. Але «гарант» проявив себе боягузом і безвідповідальним чиновником. І, злякавшись гніву народного, якого він, доречі, так і не відчув своєю потужною фігурою, просто втік. Такі панічні дії стали єдиним випадком, коли Янукович мимоволі вчинив добру справу, суттєво спростивши процедуру зміни влади, а аткож унеможлививши давно запланований розкол країни. Після всього цього, якщо сепаратизм все таки підніме голову, то це вже буде не наслідком діяльності українських скажених, а спрямованою дією російських спецслужб. На цю ж тему читайте в статтях: «Керченьский міст чи Тузла-2», «Кредит на крові», «Багтоходівка Путіна», «Путін не підпалюй Україно бо згорить і Росія», «Україна не Сирія і не Дагестан», «Не буде держави не стане проблем»
|