Як уже було в ординську пору

            Розпад СРСР дався малою кров*ю, зважаючи на масштабність події, крові пролилося не багато. Не знайшлося кому захищати це безбожне ленінсько-сталінсько-брежнівське утворення. Але нинішні намагання повернення в «імперію зла» не пройдуть так безболісно. Шакали вже відчувають запах великої крові і клацають зубами. Одні – на кордонах України, інші – вже на її території – в Криму. Сподівання, що звір вгамується після того, як відірве від України Крим, надаремні. Плани Путіна ґрунтуються не на здоровому глузді. А в Росії число лизоблюдів і лакеїв, які неймовірно розплодилися на багатих нафтогазових пайках, явно перевищує кількість совісних і відповідальних людей. В підсумку російська інтелігенція, вкупі з попами московського патріархату, опустилася до такої ницості, що плекають сподівання на те, що «братський український народ» буде не надто опиратися і не допустить «великих жертв». Це сподівання на таке «розуміння» вражає блюзнірством. Лунають заклики створити агресору, який захопив Крим і націлюється на інші регіони України, включаючи Київ, комфортні умови для військових дій і окупації. І говорять про такі поблажки не рядові громадяни, а самі організатори агресії. У них великі плани. В телефонній розмові з М. Джамільовим, коли мова зайшла за порушення територіальної цілісності України, В. Путін привідкрив завісу своїх планів, зазначивши, що вихід України з СРСР був, виявляється, не зовсім законним. Таким чином, можна зрозуміти, що для Путіна зразка 2914 року кордонів між Росією і Україною, як і іншими пострадянськими країнами, не має. І ВВП має право захоплювати території держав, які входили в СРСР. Це, так би мовити, для початку. А після цього продовжувач справи Сталіна візьметься й за відновлення бувшого соціалістичного табору. Країни Східної Європи, поки маніяка не вдається вгамувати ні міжнародній спільноті, ні паралізованому страхом і облудою російському суспільству, Ці країни, як і весь ЄС, не можуть почувати себе в безпеці.

            Як уже траплялося в історії народу, який живе на берегах Дніпра і Південного Бугу, йому й тепер доводиться ставати на прю з окупантами, прикриваючи собою Європу. Так було в 13 сторіччі, коли дика орда рвалася в цивілізовану Європу, так може статися і нині, коли Україна прикриває від прямої агресії ЄС.  На цю ж тему читайте в статтях: «Нащадки Орди і європейський вибір», «Багатоходівка Путіна», «Форбс інтригує чи провокує», «А свастика вигулькувала в Ярославлі», «Не стане держави – не буде проблем», «Уроки політекономії», «Покірність ягнят»