Може вже в сотий раз надходять невтішні повідомлення – розрекламований поїзд «Хюндай» на маршруті Київ – Харків зламався і три години простояв. Та хіба справа лише в «Хюндаях»? Останні роки з найбільшим державним монополістом «Укрзалізницею» відбуваються дивні речі. Пасажири отримують подарунок за подарунком. Суспільство ощасливлюється то масовою відміною нічних поїздів, то оптимізацією електричок, після чого число їх скорочується, а на невеликих станціях вони перестають зупинятися. При чому, цей процес супроводжується плачами-голосіннями про збитковість пасажироперевезень. Нізащо, мовляв, придбати рухомий склад. Дійшло до того, що лунають попередження, якщо з державного бюджету не поступлять кошти на модернізацію, то пасажироперевезення скоротять на 40%. І будете, мовляв, ходити пішки.

Звісно, нормальною реакцією на такі постійні і досить дивні заяви мало б бути посилення контролю за використанням коштів, якістю менеджменту, перекриттям потоків, по яким гроші витікають не туди, куди треба. Бо є великі сумніви в прозорості роботи відомства. Насторожі порядку мало б стояти Мінінфраструктури. Але у міністра і його чиновників до «Укрзалізниці» зауважень, принаймні публічних, немає. Міністерство разом з залізничним відомством співає одних пісень. Лякають державу і населення різного роду страшилками з однією метою – глибше запустити руки в держбюджет і кишені пасажирів. При цьому віце-прем’єр Колесніков головну причину проблем залізничників вбачає у.. низькій купівельній спроможності українців. Цинізм зашкалює. Кому потрібна була афера з «хюндаями», на закупівлю яких кинуто величезні кошти без жодного результату? Явно не державі і не пасажирам Однієї історії з цим корейським чудом вистачило б, щоб ділами залізничних модифікаторів зайнялись прокурори так контрольні органи. Але не займаються.

Тим часом, з «Укрзалізницею» давно треба розібратися». Тут накопичилось багато фінансових загадок. Чому потужна державна монополія після приходу до її керівництва Колеснікова і Козака одразу збідніла і розпочала компанію з виклянчування бюджетних коштів з одночасним підвищенням цін на проїзд? В хронічну збитковість відомства мало хто вірить. Особливо люди, які добре пам’ятають, якою була «Укрзалізниця» за покійного Г. Кирпи, як тоді працювали її керівники і менеджмент. За власні кошти відомство, тоді спорудило і реконструювало сотні залізничних вокзалів, прискореними темпами йшла реконструкція шляхів, безплатно возили дітей і ветеранів.  І при цьому ціни на проїзд залишалися стабільними.

Судячи з всього нині «Укрзалізниці» бракує не коштів, а чесних, грамотних і відповідальних менеджерів. І контрою з боку суспільства і держави. Бо насправді не Колесніков з Козаком мають вирішувати, як їздити українцям: вночі, в спальних вагонах, чи вдень куняти в кріслах «Хюндая», втрачаючи здоров’я. Чи скільки електричок випускати на маршрути і на яких станціях їм зупинятися, а на яких ні? Це все питання державної ваги, які впливають на мобільність населення, його здатність знаходити робочі місця, щоб протистояти кризі. І ними мають займатися не спритні комерсанти, заангажовані своїми утаємниченими планами, а державні мужі, до яких є довір’я людей. На цю ж тему читайте в статтях «Укрзалізниця на службі олігархів»,  «Бедлам на залізниці», «З «Хюндая» на «Мерседес»», «Каменем по «Хюндаю», «Запрошення до безробіття».